Hira Hira Hihiru
Розробник/видавець: BA-KU
Жанр: візуальна новела, історичний, драма (
попереждення: жорстокість, насильство, лайка, дуууже багато неапетитних подробиць)
Мова: JP, EN
Дати виходу: 2023
Сюжет: Японія приблизно сто років тому. Світ, де існує загадкова маловивчена хвороба, що повертає мертвих до життя. Більшість називає хворих "хіхіру", їх бояться, їх зневажають, раніше їх страчували та й досі в багатьох місцинах мертвих обезглавлюють або швидко кремують, аби лиш вони не стали хіхіру. Наукова назва цієї хвороби - аеродема (я вживаю офіційну англійську, бо японською це справжня хвороба, що дуже умовно стосується теми, повністю вигадана назва все ж доречніше) й хоча для нас вона звучить як черговий зомбі-вірус в реальності цієї історії все складніше. Упередження та забобони, що складалися століттями, важко обійти, ставлення суспільства до людей з цією хворобою в Японії досі лишається на рівні середньовіччя, а зважаючи на те, що донедавна було неможливо сповільнити процес фізичного розпаду й багато хворих дійсно нагадують живі трупи, змінити ставлення суспільства здається неможливим, а зверху ще й ментальна деградація, особливі умови для життя, відсутність роботи чи радше бажаючих найняти на роботу "хіхіру"... Багато хто не вважає їх за людей, хіхіру можуть вбити посеред вулиці й піти далі. Така жахлива реальність.
Один з наших героїв постійно переймається долею людей з аеродемою, та й не дивно, бо він - лікар, що спеціалізується на цій хворобі. В нього такий самий натхненний та людяний наставник, директор першої в Японії клініки для хворих на цю хворобу, їх обох жахає, що по всій країні людей пхають в клітки, що гірші за тюремні камери, й лишають повільно помирати й вони намагаються це змінити.
Другий - мовчазний школяр, що приїхав до Токіо з невеликого селища на навчання й наразі живе з сім'єю друга свого батька. Йому важко звикнути до життя у великому місті, та ще й жити в домі відомого письменника, де регулярно збирається місцева інтелігенція.
Ви всі страждаєте на однакову недугу. Прекрасну, жахливу хворобу, що називається "любов".
(або так, або спойлери, спойлери фу)
Вердикт: ця історія наче старезний рукопис, випадково знайдений на горищі, де під ще яскравою обкладинкою ховаються напівзотлілі сторінки, та що довше ви читаєте, то чіткішими стають літери, зрозумілішими - події, а останній стос сторінок видається майже новим, зберігає всі нюанси каліграфії та зрештою розставляє всі крапки над "ї", роблячи акценти саме там, де це було потрібно, розкриваючи персонажів, як свіжі рани. Це історія про розуміння та людяність, смерть та любов й те, що стається з любов'ю (й коханням) після смерті. Уявіть лишень людей, які мають дбати про члена сім'ї - кохану дружину, єдину дитину, рідних батьків, - які втрачають розум та людську подобу, не вмираючи. В якомусь сенсі аеродема подібна до серйозного психічного розладу, тільки на додачу ще й має страшні фізичні симптоми, унеможливлюючи анонімність, роблячи хворих впізнаваними в натовпі, а їх родини - вигнанцями. Це історія про хіхіру й те, як кожен герой сприйматиме та промовлятиме це слово, слово-клеймо, слово-вирок, слово-надію, слово-бунт.
Чудова, моцна візуальна новела, що оповідає цілу купу історій та, як я вже сказав, хоч і дуже повільно, але розкриває персонажів, їх тут досить багато й хоч трохи часу приділено майже всім, вони дуже живі, дещо перебільшено-театральні, але в хорошому сенсі, тут загалом, попри жахливі події та обставини, дуже турботливі та дбайливі персонажі, це одночасно підкреслює трагізм, бо вони не заслужили, й корисно для ментального здоровля, бо ще більше довбнів цей світ не витримає. Аж повернувся після написання всієї рецензії щоб додати, що таких персонажів варто охороняти законом, такі вони файні, мені тре їх більше.
Також зауважу озвучення, воно настільки влучно співпадає з текстом, що я майже не пропускав репліки, себто зазвичай всі персонажі розмовляють дуже спокійно, але коли треба сейю направду старалися передати емоції. Приємно слухати.
Стосовно перекладу вельми непогано, навіть добре. Трохи помилок було, але нічого суттєвого, зважаючи на кількість тексту та величезну купу нюансів оповіді, навіть не починатиму прискіпуватися.
Візуал приємний й, хоча окремих зображень в грі не дуже багато, намагалися урізноманітити навіть фони, змінюючи освітлення та деталі штибу силуетів в натовпі в різних сценах. Загалом мальовка відповідає настрою та стилю новели й чудово пасує до умовно-історичного сеттінгу.
Це дуже повільна та інтроспективна візуалка, себто якщо ви не знайомі з японською літературою, яку вона дуже нагадує, може видатись страшенно нудною, бо вам описуватимуть думки персонажів та дуже буденні речі. Сюжет збирається купи десь на восьмій-десятій годині читання, але вартує кожної хвилини. Ще б зазначив, що тут все ж є варіативність й я б дуже радив визначитись, чи ви хочете прочитати спочатку погані чи добрі закінчення, в будь-якому разі радив би почитати всі, просто мені цікавіше розкривати історію поступово, тож спочатку читав погані, трагізму тут в будь-якому разі дуже-дуже багато й він файний, аж ух.
