Mini Game Review

Японські ігри, візуальні новели та все, що десь в проміжку. Я здебільшого пишу рецензії в Стімі, але сюди наразі дублюю найцікавіше та пишу про те, чого в Стімі нема. Список робити ліниво, можливо якось пізніше розсортую кожну рецензію в окрему тему, але наразі як є.
Форма для рецензій, про всяк випадок:

Назва

Розробник/видавець
:
Жанр:
Мова:
Дати виходу:

Сюжет:

трейлер\зняток\посилання

Вердикт:
 
Последнее редактирование модератором:
Tavern Talk

Розробник/видавець
: Gentle Troll
Жанр: візуальна новела, драма, фентезі (попереждення: жорстокість, насильство, лише текст)
Мова: EN
Дати виходу: 2024

Сюжет: попередження: я вперше грав в ДнД шось... 16-17 рочків тому й був прибацаним кліриком, якому неміжна було давать до рук куби (досі неміжна, в мене з ними кривавий пакт), ми грали заради фану й з цікавості, ніхто не заморочувався спробами мірятись пафосом, але всі старалися, як могли (сюди ще гіпотетично можуть зайти ті, хто був присутній на тих сесіях, хах). Тож сучасна гіперфіксація на рятуванні світу й епічних сагах на десять томів, без яких ніц не можна знущатись з монстрів, навіює на мене сон й тисячолітню нудьгу. Далі зрозумієте, до чого це я.
Отже ви (обрати можна лише пронаунси) керуєте таверною, де робите магічні напої, що тимчасово підвищують стати відвідувачам, також ви збираєте новини та плітки, з яких робите квести. Власне напої також допомагають з квестами, та всі ваші відвідувачі повісять вибір статів на вас, тож так, по суті від вас залежить, чи впораються вони з завданням.

озвучення в грі немає ніц, раптом що, не я роблю трейлери

Вердикт: гра направду починається майже ідилічно, всі оці неквапливі розмови й різноманітні істоти, що до вас навідуються - шикарно, але як мало бути очевидно з попередження, все це зрештою зводиться до чергового порятунку світу й купи інфи, що зводить нанівець спокійний початок й приплітає вашу бексторі, про яку ви вочевидь не були в курсі всю гру.
Це не означає, що гра погана, в неї величезна купа плюсів, але є й мінуси, хоч їх і менше. Тож почну з очевидного: мальовка й дизайн. Тут просто двадцять з десяти, серйозно - деталізація, анімація, зміни освітлення, оточення, та навіть титри в кожному з чотирьох закінчень цікаво дивитися, бо вони всі продовжують сюжет в зображеннях, кожне свій. Ну вах, абсолютно шикарно й лише ці деталі вартують повну ціну гри.
Музика досить фонова, але приємна, суто на мій смак, голос в єдиній пісні зі словами на титрах надто няшно-солодкий, але то вже таке, зате фонові звуки чудово підібрані й додають атмосфери.
В технічному плані треба добряче заморочитись та влізти в гайд, щоб пройти гру на всі чотири закінчення за два заходи, зрештою все одно доведеться перепроходити другу половину купу разів, що через варіативність історій впливатиме на пропуск тексту (ну це досить стандартна проблема візуалок), але набагато більше дратує те, що всі напої доведеться готувати стільки разів, що вони вам остогиднуть. Бо ні, пропустити приготування напоїв, що не важливі для сюжету, не можна, не можна пропустити приготування жодного напою, яких в грі... ну десь сотня й всі треба готувати з нуля руками. Такий собі магічний світ, я вам скажу.
Ну й власне закінчення, яких з урахуванням цих особливостей забагато. Гра проходиться десь за 13-15 годин, залежить від того, як швидко ви читаєте та тицяєте мишкою, бо максимальна швидкість тексту тут нижче за миттєву його появу й через це найчастіше я тицяв в свою улюблену репліку усіх часів та ігор - "...", бо ці три крапки тут з'являються повільніше, ніж два речення. Плюс приготування напоїв й маємо ще 5-10 годин заради мінімальної варіативності й трьох закінчень, де "хороше, посереднє й погане" все і так пояснюють, а також четвертого-секретного, яке просто раптово влітає в сюжет й нічого не пояснює ніц.
Загалом мені сподобалася ця гра, чесно, просто я очікував менше "галактика в небезпеці!" й більше розмов штибу "чи рахують німфи податки". А також отримувати всі досягнення та закінчення не вартує тих крихт лору, які вони дають, ба більше - остаточно ламає логіку подій й викликає бажання набити пику персонажу, про якого ми ніц не знаємо, бо райтер так вирішив. Мгм.
Пройти гру на будь-яке (радив би хороше\посереднє, бо там найбільше сюжету) одне закінчення - рекомендую, перші 6-8 годин чесно насолоджувався, та й деталі з мальовкою вартують повну ціну, але заморочуватись на платину радив би лише якщо дуже-дуже хочеться.
 
Ling He Zhi Xin
Zero-Sum Heart

Розробник/видавець: Citreat Studio
Жанр: візуальна новела, драма, фентезі, романтика (попереждення: жорстокість, насильство, кров, нутрощі, жертвоприношення й інші неапетитні речі)
Мова: СN, EN
Дати виходу: 2024

Сюжет: героїня з купи різних причин погоджується на прадавній дуже складний ритуал, в якому позбувається власного серця в обмін на кохання. Вона не кохає якогось умовного принца\принцесу, кохання, яке гарантує цей ритуал, розповсюджується на всіх. Як запопадливо додає її сестра Відьма: всіх, хто її не кохає.
Місяць серце дівчини перетворюватиметься на потужний магічний артефакт, після цього ритуал буде остаточно завершено, та... наразі її не хвилюють нюанси та магічні тонкощі, але багато чого може змінитися, щойно вона дізнається, як змінилося її життя.


Вердикт: одразу почну з очевидного, бо не можу мовчати.
Візуал. Ух! Був такий чудовий авангардно-андерграундний японський журнал Garo, де публікували манґу, яка не вписувалась в "норми" й почасти критикувала суспільство, не буду зараз детально розписувати, хто там публікувався, коли, чому й наскільки манґа-індустрія тримається на голому ентузіазмі, але суть в тому, що це одна з небагатьох ігор, яка нагадує роботи з Garo, не лише візуалом, сюжетом теж, але переважно стилем загалом. Деякі ракурси та візуальні елементи можна було б одразу на обкладинку друкувати. з'являється аватар Фуруя Усамару, який буркотить щось про "мій редактор обіцяє мене вбити, але я вчергове намалював гіпер-детальний розворот, на який витратив кілька тижнів", оглядач відволікається на полиці з манґою й зависає
Ой-вей, перепрошую, це було в самісіньке серденько, таке нечасто трапляється. Не знаю, чи надихалися автори чиїмись роботами (крім очевидного, про що пізніше), але поціновувач усілякої файної дивини в мені давно так не тішився. Гра майстерно виходить за рамки звичних візуальних новел мальовкою, анімаціями й форматом загалом і це прекрасно!
And nobody out there ever gets to define
The life I'm meant to lead
With this unruly heart of mine

The Prom (2020) - Unruly Heart
Сюжет тут досить простий загалом, але чудово поданий та додає багацько цікавої варіативності, тож читати теж приємно, хоч тексту й небагато. Якщо не очевидно з опису, то автори надихалися (несерйозний спойлер) казкою про Русалоньку, хоча від оригіналу лишилося небагато, тема прослідковується й при цьому інтерпретація відходить далеченько від основного сюжету.
Приємним бонусом гра автоматично зберігається перед виборами, хоча слотів збереження не вистачає, це полегшує здобуття всіх досягнень\закінчень.
Ну й до суті. Це підліткова історія про дорослішання та відповідальність, зроблена надто файно, щоб обмежувати потенційну аудиторію за віком. Єдиний мінус - трохи помилок в англомовній версії, але вони незначні. Якщо любите усілякі авангардні штуки - рекомендую невпинно, поціновувачам візуальних новел вочевидячки теж рекомендую. Окремо ще раз рекомендую візуал, тут ще ж є й артбук в додатковому вмісті!
 
Butterfly//Circuit

Розробник/видавець
: WireWARE
Жанр: візуальна новела, драма (попереждення: жорстокість, насильство (в т.ч. сексуальне), кров, психічні розлади й загалом дуже важка новела)
Мова: EN
Дати виходу: 2024

Сюжет: дуже спокійно
Амелія живе в маленькому індустріальному містечку, де розважається переважно тим, що малює графіті. В неї є друзі: "правильна" розумниця Хезер та Чарлі, з ким Амелія й малює графіті, але попри складний вік у сімнадцять років, в Емі та Чарлі так мало надії, немає жодної певності крім того, що вони обоє хочуть поїхати з цього брудного маленького міста.
Й згодом Амелія звідти їде. Сама.
Якийсь час вона зможе за тяжкою працею та спробами пристосуватися в мегаполісі ігнорувати депресію, тривожність та параною, але минуле, що лишилося без відповідей, все одно наздожене її й змусить переживати втрату знову й знову.


Вердикт: якщо ви читали чи плануєте читати демо - це повний пролог гри, який наразі відрізняється лише іншими версіями спрайтів, з десь 12 годин гри пролог це максимум дві, але він чудово ілюструє й я раджу його всім, хто сумнівається чи просто зацікавився грою, бо тут направду купа цікавого.
Отже маємо дуже повільну кінетичну новелу, автор зазначає кіберготику, я б радше назвав її постіндустріальним гіперреалізмом, що переходить у містицизм, але йой, головне те, що вона написана так, що я вдруге в житті зловив тріп від візуалки (раптом цікаво, першою була We Know the Devil) і це ніц не жарт. Тож розберу по поличках, мені страшенно хочеться аналізувати сюжет, але там спойлери, тож аналізуватиму гру загалом. перестав імітувати спокій, розмахує купою книжок, щоб не волати
Текст. Святі пудинги, цей текст! Є трохи одруків та проблеми з пунктуацією, але гра написана так влучно, настільки детально, що іноді здається, наче роздивляєшся героїню під мікроскопом. Використання мови та уяви (хоча я серйозно підозрюю, що автор таки багато писала з власного досвіду) на 11\10, філолог в мені досі хоче дихати цими словами й обсмоктувати літери, видряпати з кожного речення весь зміст до останньої крихти й кровожерливо облизати губи. Багато файних текстів хочеться пити, як вино, бо вони поволі перетікають зі сторінки одразу в уяву, затримуючись в мозку, як присмак ягід на язику, цей текст не такий. Тут ти загортаєшся в м'яке хутро слів, а воно гарчить та випускає пазурі й вже не розрізнити, чи то ти поглинаєш текст, чи текст поглинає тебе. Одне відомо достеменно: перетравлювати доведеться в будь-якому разі.
Мальовка. Ну... направду вона тут доречна, хоча й повертає мене на той же Девіантарт початку нульових, пудинг збав, але по-перше вона все ж пасує до цієї новели, а по-друге ця гра зроблена однією людиною й її письменницький талант компенсує мальовку купу разів, ніц не знаю, претензії приймаю лише якщо ви хоч щось робите так само файно, як автор пише Й вмієте малювати та писати музику краще.
Музика та звуки. До музики я призвичаювався, бо це взагалі не моє, але призвичаївся й зрештою вона пасує до гри, а от звуки підібрані ідеально, настільки доречно та влучно, наскільки це фізично можливо. Це важливий момент, особливо коли текст вишкіряється й нападає, читатимете - зрозумієте, про що я. Просто от chef's kiss, вишенька на торті й часник до борщу.
Загалом моя найкраща знахідка року серед візуалок, всім поціновувачам повільно-закручених сюжетів й неймовірних текстів невпинно рекомендую, хоча все ж наголошую, що це історія про втрату та біль, тож навіть якщо вона вас не вкусить - подряпає, й це буде подряпина крейдованим папером.
 
Akaya Akashiya Ayakashino Tsuzuri
Of the Red, the Light, and the Ayakashi Tsuzuri

Розробник/видавець: HaccaWorks*
Жанр: візуальна новела, містика, драма (попереждення: жорстокість, насильство (в т.ч. стосовно дітей та тварин), кров, канібалізм (ну, типу того), загалом рейтинг невисокий, переважно хочу застерегти лише тих, кому неприйнятне насильство над тваринами)
Мова: JP, EN
Дати виходу: 2024 (ПК версія, це порт зі Свіч, який покращений порт ПСП релізу 2014 року, а базова гра вийшла аж в 2011му й була доповнена пізніше)

Сюжет: Юе виріс в храмі, яким заправляють аякаші, де за всім наглядає Мікото-сама, богиня-лисиця з дев'ятьма хвостами: за людьми, за аякаші й за містом, що розташоване біля підніжжя гір. Позаяк Юе ніколи в житті не виходив за межі храму, сьогодні його найліпший друг допоміг йому втекти за захисний бар'єр непоміченим, щоб подивитися на фестиваль на честь богині. На цьому фестивалі Юе зустріне двох хлопців, які виділятимуться серед інших людей, для аякаші такий інтерес означає, що ці люди - їжа. Та чи зможе й, важливіше, - чи схоче Юе потоваришувати з тими, з ким міг би ходити до школи, щоб з'їсти? Але цікавість та прямий наказ перемагають, тож наш герой має знайти цих двох знову, достеменно не розуміючи, як і що саме їдять аякаші.
Позаяк це досить очевидно від самого початку, напишу. Всі герої тут наче в повільній версії кодоку (ви скоріш за все десь вже зустрічали цей термін, умовні павуки в банці, що мають з голоду їсти одне одного, допоки не лишиться лише один), всі хочуть кимось поживитися, але в когось є сила волі, а в когось - ні. Та додайте зверху емоції й отримаєте цю гру, де якість їжі визначається тим, наскільки тобі важлива ця конкретна істота. Одвічна боротьба емоцій та голоду, спочатку все направду нагадує історію про вампірів в іншому сеттінгу, але тут все складніше, ніж здається на перший погляд. Така суто японська міфічно-містична казка, що почалася ще в прадавні часи, та щоразу закінчується трагедією й починається наново. Навіть істоти, що мають силу божеств, не можуть уникнути почуттів, для їх способу життя це отрута, для самого лише обсягу їх влади це отрута, та можливо спокуса попри все пити цю отруту і є найсолодшою стравою в світі.


Вердикт: за старою звичкою зроблю незрозуміле-роутове:
Курогітсуне>Тсубакі>Сагано>Акійоші, при тому Сагано перегнав Акійоші суто через одне закінчення. Й раптом що все ж додам, що хоча гру часто відносять до БЛ, жанр чудово підсумували в обговореннях: "це не БЛ, а міцна хлопчача дружба" і що більшість героїв раптом шо цікавиться дівчатами. Можна звісно подекуди знайти якісь там натяки на романтичні стосунки, але серйозно, ГГ не знає, чи товаришувати з цим хлопцем, чи з'їсти, йому кохання в обличчя прилетить, а він не допетрає.
Себто як я вже зазначив, сама візуальна новела файна, ймовірно навіть повернуся до неї пізніше, бо сюжет та деякі герої сподобалися. Але локалізація. Я добре сприймаю японську на слух й гра на щастя повністю озвучена, але одруки, купа неточностей, фрагмент одного з закінчень взагалі не перекладений, бо на нього наклали титри й там не було тексту, а розмова продовжувалася, титри теж не перекладені, купа назв та сцен перекладені як бог на душу положить, та йой. Поки писав посібник думав остаточно посивію з цього всього. Ніщо так не псує враження від трагізму чергового закінчення, як це робить кривий переклад. А зверху кривого перекладу - кривий порт. Зламана галерея досі зламана, хоча я пройшов гру на всі закінчення. Додаткова історія теж зламана й так само показує чорний екран. Тут ще й послідовність закінчень зламана, себто гра дає можливість отримати закінчення, яке мало бути закритим, що я звісно ж зробив, граючи вперше повністю наосліп, а потім не дає "відкрити" цей сюжет в принципі без зайвих маніпуляцій та втрати купи часу.
Загалом гра збіса гарна візуально, там приємна музика й дуже стильний опенінг, цікавий сюжет та купа різних персонажів. Але навіть якщо я - єдиний, в кого гра так безжально зламалася вся, локалізація не вартує повну ціну взагалі. Я б і за півціни з цим перекладом її не рекомендував, хоча якщо знаєте японську - треба брать. А так... невимовно прикро, але ні.
 
Цей день настав давно, але тре ж базовано підходити до проходження римейку й переграти, тож най вже буде, класика й таке інше. Є ще візуальна новела, раптом що, але то вже пізніше, коли мені знов закортить пірнути в це миле містечко.
Silent Hill

Розробник/видавець
: Team Silent \ Konami
Жанр: survival horror, драма, містика (попередження тре? Все погано, всюди кров, не чіпайте вагітних дітей та старих консолей, вороття не буде)
Мова: JP, EN
Дати виходу: 1999

Сюжет: Гаррі Мейсон зі своєю семирічною дочкою Шеріл їдуть у відпустку, та дорогою потрапляють в аварію, Гарі втрачає свідомість, а коли приходить до тями, Шеріл ніде не видно, містечко вкрите імлою й не за сезоном сніжить. Та це не єдина дивина, бо навколо ані душі, лише розчленовані трупи й дивні створіння, що атакують нашого героя. Але попри все він має знайти свою дочку.


Вердикт: я звісно чекаю на римейк і цієї частини (Shattered Memories це не римейк), та попри всі недоліки вона досі файна, графіка то таке, на сюжет не принципово впливає, а от звуки та атмосфера чудові, ця серія взагалі має неймовірний саундтрек (Акіра Ямаока та Мері Елізабет МакГлінн в моєму серці та плейлісті назавжди, це не обговорюється). Сюжет як завше доведеться збирати докупи, але він є й вартує уваги. Той випадок, коли стара знакова гра непогано збереглася й досі знайде, чим зацікавити, крім власної знаковості. Коротше рекомендую та стережіться птеродактилей.
Не можу втриматись, додам, що так і уявляю, як ця ж команда почитали відгуки, що загадки не складні й нащо про якусь незрозумілу умовно-Америку робить, тож вони попросили потримати їх саке й зробили Siren, яка не стала популярною, та досі одна з найзаплутаніших та (трохи менше, але ж) найкреативніших ігор, в які я грав.
 
Silent Hill 2

Розробник/видавець
: Team Silent \ Konami
Жанр: survival horror, драма, містика (попередження тре? Все погано, всюди кров, еротика та суїцид. Не стрибайте в незнайомі ями, зупиніться!)
Мова: JP, EN
Дати виходу: 2001 (пишу про оригінальний реліз + додаткова історія, римейк пізніше, там пишуть музику змінили, так неміжна, тре окремо)

Сюжет: Джеймс отримає листа від своєї дружини Мері, вона чекає на нього в мальовничому містечку під назвою Сайлент Хілл, він знає, де. Та... Мері загинула три роки тому, що не зупиняє згорьованого Джеймса всупереч здоровому глузду вирушити на її пошуки.
Тож маємо нових монстрів, нових героїв та нові виклики, єдине, що лишається незмінним - імла та місто, принаймні спочатку.


Вердикт: другий СХ мені радше про досвід, на відміну від першого, де тре спочатку все ж зібрати сюжет, тут все настільки кінематографічне та зав'язане на емоціях, що важко сприймати (пробити мене на емоції це надскладний квест), та якось все одно наміри-асоціації зчитуються. Це магія давніх богів! Саме сюжет тут надто... недооформлений, як нарис замість картини. Та знову ж таки як на мене це гра про досвід, а не сюжет, тож в першу чергу її варто саме відчути, а не обдумувати.
От в додатковій історії несподівано дали трошки сюжету й Ернест миттю став моїм улюбленим персонажем в цій частині. Вона коротенька, але допомагає розставити крапки над "ї". Ну і як завжди абсолютно шикарні звуки та музика, всюди.
Нікому не потрібний факт, але найчастіше зустрічаю омажі саме до цієї гри з усієї серії, від очевидних до "лише для своїх", та все ж не на першу гру, а саме на цю, це цікаво. Ну й суто для сміху та втемних додам, що це гра про двері та люки, люки та двері, святий пудинг! Джеймс і його подорож до натр Землі.
 
крім жартів забив на новий СХ, щоб дограти в цю гру
Itoshi no Frankenstein
My Dear Frankenstein

Розробник/видавець: NUMBER7
Жанр: point-and-click, візуальна новела, драма, містика (попереждення: жорстокість, насильство, суїцид, дуже багато про смерть загалом)
Мова: JP, EN
Дати виходу: 2021

Сюжет: штучно створений за допомогою алхімії хлопчик виявляється-таки живим. Парубок на ім'я Мігель та скелет (його звати Доктор і це не через освіту) дають йому ім'я - Адам. В цьому величезному маєтку також живе кузина Мігеля, Пейдж, вони скоро познайомляться, а поки треба зробити купу тестів та дати Адаму відпочити.
Але вночі в кімнаті хлопця з'являється привид, який пропонує вирушити до міста, бо в Адама не вистачає найголовнішого - серця, фрагменти якого загадковий привид і пропонує відшукати.
But this power was nevertheless forbidden. The heart was shattered and the shards scattered all over town. Ever since then, stories and reality have intermingled in the town, making it a world where the fantastical was no longer fantastical.

Princess Tutu (2002), зауважу, що це переклад з вікі, трохи порізана, щоб не збивати вас з пантелику повною версією

7%2BU8wh.png


Вердикт: насправді цитата тут не лише через фрагменти, гра загалом нагадала це аніме, бо в ній переплелася сила-силенна історій, героїв та подій, тільки тут трохи менше дивно-казкового й більше моторошного, хоча все одно трохи казкового. Оповідка про горе, втрату, ненависть та трупи... книжки, науку, зоряне небо, привидів та сім'ю. Сім'ю, в якій народжуються та сім'ю, яку обирають. А як це все пов'язане й чому сім'я нашого героя носить траур це ви вже самі дізнаєтесь.
Гра про монстра Франкенштейна, але без Франкенштейна дивиться на Доктора та без монстра, принаймні... без якогось конкретного монстра, бо ж в більшості героїв є власні секрети, скелети в шафі, поза шафою, в трунах та деінде, деякі взагалі живі та ворушаться. продовжує дивитись на Доктора Хоча, знаєте, можливо якоюсь мірою Адам видаватиметься монстром більшості з них, бо ж саме його (і ваша) допитливість зрештою мають нагоду дістати всі ці секрети назовні. І скелети теж. Закінчень та розгалужень в грі достатньо, щоб покопирсатися в минулому досхочу.
Гра насправді проходиться досить швидко, але (страшно сказать!) я так прикипів душею до цих героїв, що години три повільно здобував всі досягнення, розгалуження та додаткові репліки, ніхто не казав, що гротеск не може бути затишним! Але це вже суб'єктивно й я зараз почну про значення файного японського слова "накама" (їх достобіса, тут це все ще про "обрану сім'ю"), тож трошки про ігролад та технічні аспекти.
Тут логічні головоломки, логічні загадки й все це працює, не все одразу очевидне й подекуди відкриті взаємодії, які ви ще не можете зробити, але в цій грі є чудовий, повністю адаптивний флоучарт, вона все зберігає й дає вам змогу повернутися в будь-яку главу чи закінчення та переграти, навіть пропустити головоломки, які ви вирішили, реіграбельність та турбота про гравців на найвищому рівні! Лише зазначу, що подекуди трошки ламався скіп та пропускав новий текст, але тут є беклог і та, можна переграти наново потрібний фрагмент, не проблема ніц. Така собі спокійна готична тицялка з приємною класичною музикою та сумною й водночас зворушливою історією. І мальовка яка, ну, ви подивіться на цю мальовку гарну. Кхм.
Але серйозно, якщо попередня гра від цього розробника (All Dream Long A Flower Storm) мені просто сподобалася, оце от - любов. Ціна в 99 гривень це смішно, буду ще купувати японську версію, просто щоб підтримати автора, тож якщо це ще не було очевидно: рекомендую. З усіх сил.
 
Silent Hill 2 Remake

Розробник/видавець
: Bloober Team \ Konami
Жанр: survival horror, драма, містика (попередження тре? Все погано, всюди кров, еротика та суїцид. Не стрибайте в незнайомі ями, зупиніться!)
Мова: JP, EN, UA (та, офіційна українська, потішили)
Дати виходу: 2024 (оригінали трохи вище)

Сюжет: замість того, щоб писати про: "Привіт, я - Джеймс та шукаю тут свою дружину. Вона мертва. Я нормальний." краще одразу напишу, що перед тим як грати в римейк перепройшов обидві перші гри. Тож порівнювати буду, спойлерити максимально ні, хоча подекуди трохи доведеться.
Тож...
Oh, Father, tell me, do we get what we deserve?
Oh, we get what we deserve

KALEO - Way Down We Go


Вердикт: гра вийшла гарна, суто візуально, але одразу зауважив дві речі: в оригіналі Джеймс набагато менше нагадує картонку, що несеться за вітром невідомо куди, бо пам'ятає, де гуляв з власною дружиною. Й можливо це якась особлива-хтонічна сила приставок, хоча я серйозно підозрюю, що справа все ж в тому, як колись використовували обмеження ракурсів, але ролики в римейку взагалі не виглядають так приголомшливо-кінематографічно, як було в оригіналі. Ролики та й ролики, за 20+ років технології еволюціонували, а використовувати їх на повну й ще трошки мало хто навчився, як на мене, це основна причина, чому римейк вийшов гарним, але до оригіналу не наблизився, бо що менше лишається обмежень, то більше ми воліємо все спрощувати замість того, щоб вигадати цікавий прийом, який би використовував ці обмеження на користь сюжету чи атмосфери. Суто суб'єктивно, але попри мінімум сюжету аж до самого фіналу в мене не було проблем з тим, щоб на інтуїтивному рівні зрозуміти, що до чого, хоча зазвичай в мене прям біда з емоційними історіями, а в оригіналі гри, хто не в курсі, Джеймса озвучили так, що в нього емоційний спектр ослінчика. Тут наче розстаралися, все таке детальне, але якесь розуміння послідовності подій почало складатися лише на друге з половиною проходження (ну, Марія, хто в курсі той в курсі).
Технічно теж гра стала простіше, але не послідовніше чи змістовніше. Коли в Новій грі+ отримуєш бензопилу взагалі можна не морочити голову з монстрами, та й до бензопили почвари звідусіль радше набридали, ніж лякали, хоча деякі засідки все ж потішили, але їх було мало. Складність загадок переважно просто смішна, а як переробили загадку зі злочинцями (яка на максимальній складності фактично довільно працює, куди приплетеш "правильну" табличку, той варіант і вірний, тьху, де ефектні трупи в зашморгах?!!). Мгм. Гра майже ніде не змушує напружити реакцію чи мозок, от я про що. Спочатку виставив легку складність бою й просто прогулювався містом, розглядав записки та збирав фотографії, майже медитативно, з середньою складністю різниці майже не помітив, максимальна складність роляла лише до НГ+, ну або принципово не давати ГГ до рук бензопилу, бо вона майже все ваншотить. Зате за її деренчанням не чутно, як Джеймс кожен раз оре на ближньому бої.
І отут буде короткий, але сповнений відчаю абзац: музика. Звуки в грі добрі, крім хіба криків Джеймса, якому очевидячки кожна почвара особисто завинила, але музика тут майже відсутня. Я ніколи не уявляв, що комусь спаде на думку спростити музику в цій серії, це ж один з головних елементів, що створюють атмосферу! Але ми маємо по п'ять-сім нот замість повноцінної мелодії й загалом римейк звучить так, наче останньому ні в чому не задіяному статисту дали ноти й сказали за вечір все записать. І якщо до цього здавалося, що я лаяв римейк, отут я його насправді ладен бити ногами.
Але ж ні, якщо навмисне не сидіти та не порівнювати римейк з оригіналом він досить добрий. Не гра року, але добрий, два нових закінчення мене потішили, та й загалом все ж набігав 50 годин, це було принципово зробити. Просто розумію, що раптом знову закортить переграти, грати буду не в римейк, а в оригінал. Аби ще в оригіналі була офіційна українська з японським озвученням, але вже як є. До речі переклад українською вельми непоганий, там була певна кількість кальок та дослівного перекладу, за які ще на першому курсі мали відраховувати, але небагато. Що насправді зауважив, бо грав якраз з японською озвучкою, - різницю в діалогах, позаяк українською перекладали з англійської, а японська якось зовсім окремо, там інші деталі та нюанси (я все ще про діалоги).
Загалом я б все одно радив пограти в римейк, безстосовно знайомства з оригіналом, вийшов такий собі масовий непоганий продукт, що дуже тішить офіційною українською локалізацією, мені це було принципово та зрештою стало вирішальним фактором, але пограти в оригінали все одно рекомендую і так, саме рекомендую, а не раджу.
 
Silent Hill 3

Розробник/видавець
: Team Silent \ Konami
Жанр: survival horror, драма, містика (попередження тре? Все погано, всюди кров, еротика, суїцид та потойбічні поні)
Мова: JP, EN
Дати виходу: 2003

Сюжет: треба грати в першу гру, далі спойлери до неї.
Отако просто з нічого ви (ваша героїня, не суть) опиняєтесь з малесеньким ножем посеред заповненого потворами парку розваг. Потім прокидається в майже знайомій забігайлівці, але видихніть, це не Сайлент Хілл (який місто, не гра, все ок), та Сайлент Хілл приходить до Хезер Мейсон, бо вона - те саме немовля, яке Гаррі віддала Алесса. Ви вже можете здогадатися, яку долю для неї готує Орден, але поки вважаймо, що ніхто нічого не знає. Темрява прийшла, щоб повернути своє.


Вердикт: оце було просто в серце, печінку й всі інші органи одразу. Третя гра починається й грається, як удар під дих, вона майже непристойно, болюче відверта, дуже емоційна й абсолютно скажена. Так, вона коротка й відчутно, що команда всі енергетики на районі випила за ті дев'ять місяців, що пішли на розробку після зміни концепту. Лишилося ще багацько питань та є враження, що завершували ну просто бігом, але це вже ближче до фіналу й попри це наразі сміливо називаю цю частину своєю улюбленою. І! І нарешті я дійшов до частин, де крім шикарної музики можна ще чути пісні робить вигляд, що не знає всі саундтреки напам'ять й зовсім ніц не має окремого плейліста саме пісень під назвою "Voices of Silent Hill", продано, підпис, печатка. Кхм.
Коротше абсолютно шикарно, дуже складно (аж ух!), отут треба вже наполягати пограти в серію, позаяк без першої гри буде не так зрозуміло, а друга за компанію, теж тре. Мене направду розпирає спойлерити й розписувати, які thoroughly unhinged тут герої, що один з моїх улюблених інді-авторів зробив з Саймона остаточно божевільного теж Саймона (та, Саймон в цій грі це ще лайтова версія, але Саймона 2.0 не пропустила б жодна цензура, навіть японська, а от розуміти референси це любов!)... йой, знаєте, що? Просто пограйте, направду, бо я зараз почну четверту частину, а потім прийду й перевірю.
 
Silent Hill 4: The Room

Розробник/видавець
: Team Silent \ Konami
Жанр: survival horror, драма, містика (попередження тре? Все погано, всюди кров, еротика, суїцид, привиди та стрьомні діри)
Мова: JP, EN
Дати виходу: 2004

Сюжет: Генрі живе в містечку з романтичною назвою Ешфілд й віднедавна не може вийти з власної квартири. Але не переймайтеся, в Генрі в квартирі є діра в стіні, яка приведе його прямісінько в Сайлент Хілл. А що й до чого ви не зрозумієте перші 3+ години, тож просто уявіть, що на "інший бік" потрапив величезний шматок сиру з ГГ всередині.

один з найкращих саундтреків на цій планеті, сперечатися зі мною нема сенсу

Вердикт: вже не вважаю за потрібне нагадувати, що цифри в назві зазвичай означають кількість ігор в серії.
Але йой, яка ж вона збіса задушлива, ця гра. Я стіко разів майже втрачав усіляку надію знайти тут хоч крихту сюжету, що зрештою пішов почитав спойлерів, а потім сюжет підтягнувся, але все одно ніц не вразив. В цій грі є цікаві моменти та я розумію, що вона ще тримає марку, хоча вже заледве, але це просто щось настільки не моє (крім саундтреку, тут питань нема й бути не може), що не хочу й чіпати більше. Пройшов і слава пудингу, заберіть, мені набридло. Якось згодом потицяю п'яту, але дуже сумніваюся, що пройду повністю, тож на цьому завершимо.
 
Fledgling Manor

Розробник/видавець:
In Secret Places
Жанр: візуальна новела, фентезі, комедія, драма, дейтсім (попереждення: жорстокість, насильство, кров, тортури, оце от всьо, бонусом опціональна еротика та, мгм, ксенофілія, якщо ви в темі пра...вила34 версії терміну)
Мова: EN
Дати виходу: 2024

Сюжет: звичайний хлопець на ймення Рокі Альварез працював, везучи клієнту досить незвичний набір продуктів, дорогою потрапив в аварію, а коли прийшов до тями, опинився в занедбаному підвалі, де дивний запис на касеті почав розповідати щось про вампірів. Наш герой навіть не встигає дослухати ту касету й хоч щось усвідомити, як його витягують перед камери разом з сімома іншими учасниками й оголошують, що вони потрапили в реаліті-шоу. Для вампірів. Про вампірів. Далі він не слухав, бо всі його думки зосередились лише на всеосяжному голоді.
А якби Рокі слухав (не переймайтеся, йому підкажуть майже одразу), то дізнався б, що це не просто реаліті-шоу, яких він багацько передивився, це по суті масове вбивство, з якого зробили розвагу, бо з восьми молодих упирят, якими є наші герої, зрештою виживе лише одне.


Вердикт: а можливо й не одне, бо тут три романсабельних персонажа й поціновувачі візуалок вже розуміють, що до чого. Тож вітаю в історії, яка якимось чином суміщає купу несумісних речей й робить це вельми добре, щедро присипана згадками купи цікавинок, чорним гумором, присмачена опціональною (трохи) гротескною еротикою та з вершечком припорошена смертю. У вампірів ціле величезне таємне суспільство з власним телебаченням, обмеженнями, правилами, нормами, йой, але ви, як і наш герой, поки взагалі не в курсі, що відбувається, тож саме час зробити список актуальних питань про нове не-життя: чи бачать вампіри себе в дзеркалі? Наскільки вони безсмертні? Що там по релігії? Чи варто довіряти хоч комусь з інших учасників? Й, найголовніше, чи є секс після смерті?!!
Це було дуже файно, одна з тих новел, які приємно написані, легко читаються й, попри на перший погляд неабиякий сюжет та ГГ, затягують. Сюжет тут насправді є, в ньому також є досить помітні діри, але не так вже й багато, до того ж накришити стільки жанрів так, щоб це було приємно читати треба вміти (перепрошую за купу, мгм, кулінарних порівнянь, дуже важко втриматись, історії такого штибу майже без виключень викликають в мене апетит). Тож трохи докладніше.
Мальовка майже коміксова, чорно-біла з акцентами червоного, чудово пасує та приємно виглядає, мої улюблені кольори, впізнаваний стиль, нуль претензій, вже сталкерю артера (й команду розробників теж).
Текст, як вже згадав, приємно написаний, знайшов кілька одруків, але не критично, сподобалися діалоги, бо герої дуже різні й текст це підкреслює. На мій смак забагато згадок величезної купи всього (від інших медіа до дизайнерів, соку, акторів та навіть історії), мене потішило, що впізнав переважну більшість, та я радше виключення з правил, бо поглинаю інформацію в надлюдських кількостях. Зауважую, бо це все ж впливає на сприйняття тексту, хоча ГГ теж почасти не в темі, тож вважаймо, що це навмисне.
Музики небагато, але непогана, от звуки мінімально реалістичні - коли в грі трощать меблі, а чуєш максимум звук пересипання купки дерев'яних олівців це збиває з пантелику й цього багацько.
Сюжет. Тут як завше спойлерити не буду, але позаяк тут є роути, маю за звичкою зробити:
Вісім > Стефан > (не романтичні роути/погані закінчення) > Аан'я
Навіть майже одностайно з більшістю гравців, судячи з досягнень. Аан'я просто... дуже передбачувана, на мій смак. Та й загалом складається враження, що головний сюжет все ж в історії Вісім й мене це влаштовує, вони вельми цікаві й дуже мене потішили.
Загалом сміливо рекомендую, особливо поціновувачам не надто заплутаних історій, які все ж достатньо цікаві, щоб поринути в читання. Морально відпочив, трошки почухав гротескні фетиші й подекуди навіть гиготів, що не часто трапляється. Було смачно, давайте ще!
 
Последнее редактирование:
Hira Hira Hihiru

Розробник/видавець
: BA-KU
Жанр: візуальна новела, історичний, драма (попереждення: жорстокість, насильство, лайка, дуууже багато неапетитних подробиць)
Мова: JP, EN
Дати виходу: 2023

Сюжет: Японія приблизно сто років тому. Світ, де існує загадкова маловивчена хвороба, що повертає мертвих до життя. Більшість називає хворих "хіхіру", їх бояться, їх зневажають, раніше їх страчували та й досі в багатьох місцинах мертвих обезглавлюють або швидко кремують, аби лиш вони не стали хіхіру. Наукова назва цієї хвороби - аеродема (я вживаю офіційну англійську, бо японською це справжня хвороба, що дуже умовно стосується теми, повністю вигадана назва все ж доречніше) й хоча для нас вона звучить як черговий зомбі-вірус в реальності цієї історії все складніше. Упередження та забобони, що складалися століттями, важко обійти, ставлення суспільства до людей з цією хворобою в Японії досі лишається на рівні середньовіччя, а зважаючи на те, що донедавна було неможливо сповільнити процес фізичного розпаду й багато хворих дійсно нагадують живі трупи, змінити ставлення суспільства здається неможливим, а зверху ще й ментальна деградація, особливі умови для життя, відсутність роботи чи радше бажаючих найняти на роботу "хіхіру"... Багато хто не вважає їх за людей, хіхіру можуть вбити посеред вулиці й піти далі. Така жахлива реальність.
Один з наших героїв постійно переймається долею людей з аеродемою, та й не дивно, бо він - лікар, що спеціалізується на цій хворобі. В нього такий самий натхненний та людяний наставник, директор першої в Японії клініки для хворих на цю хворобу, їх обох жахає, що по всій країні людей пхають в клітки, що гірші за тюремні камери, й лишають повільно помирати й вони намагаються це змінити.
Другий - мовчазний школяр, що приїхав до Токіо з невеликого селища на навчання й наразі живе з сім'єю друга свого батька. Йому важко звикнути до життя у великому місті, та ще й жити в домі відомого письменника, де регулярно збирається місцева інтелігенція.
Ви всі страждаєте на однакову недугу. Прекрасну, жахливу хворобу, що називається "любов".

(або так, або спойлери, спойлери фу)

Вердикт: ця історія наче старезний рукопис, випадково знайдений на горищі, де під ще яскравою обкладинкою ховаються напівзотлілі сторінки, та що довше ви читаєте, то чіткішими стають літери, зрозумілішими - події, а останній стос сторінок видається майже новим, зберігає всі нюанси каліграфії та зрештою розставляє всі крапки над "ї", роблячи акценти саме там, де це було потрібно, розкриваючи персонажів, як свіжі рани. Це історія про розуміння та людяність, смерть та любов й те, що стається з любов'ю (й коханням) після смерті. Уявіть лишень людей, які мають дбати про члена сім'ї - кохану дружину, єдину дитину, рідних батьків, - які втрачають розум та людську подобу, не вмираючи. В якомусь сенсі аеродема подібна до серйозного психічного розладу, тільки на додачу ще й має страшні фізичні симптоми, унеможливлюючи анонімність, роблячи хворих впізнаваними в натовпі, а їх родини - вигнанцями. Це історія про хіхіру й те, як кожен герой сприйматиме та промовлятиме це слово, слово-клеймо, слово-вирок, слово-надію, слово-бунт.
Чудова, моцна візуальна новела, що оповідає цілу купу історій та, як я вже сказав, хоч і дуже повільно, але розкриває персонажів, їх тут досить багато й хоч трохи часу приділено майже всім, вони дуже живі, дещо перебільшено-театральні, але в хорошому сенсі, тут загалом, попри жахливі події та обставини, дуже турботливі та дбайливі персонажі, це одночасно підкреслює трагізм, бо вони не заслужили, й корисно для ментального здоровля, бо ще більше довбнів цей світ не витримає. Аж повернувся після написання всієї рецензії щоб додати, що таких персонажів варто охороняти законом, такі вони файні, мені тре їх більше.
Також зауважу озвучення, воно настільки влучно співпадає з текстом, що я майже не пропускав репліки, себто зазвичай всі персонажі розмовляють дуже спокійно, але коли треба сейю направду старалися передати емоції. Приємно слухати.
Стосовно перекладу вельми непогано, навіть добре. Трохи помилок було, але нічого суттєвого, зважаючи на кількість тексту та величезну купу нюансів оповіді, навіть не починатиму прискіпуватися.
Візуал приємний й, хоча окремих зображень в грі не дуже багато, намагалися урізноманітити навіть фони, змінюючи освітлення та деталі штибу силуетів в натовпі в різних сценах. Загалом мальовка відповідає настрою та стилю новели й чудово пасує до умовно-історичного сеттінгу.
Це дуже повільна та інтроспективна візуалка, себто якщо ви не знайомі з японською літературою, яку вона дуже нагадує, може видатись страшенно нудною, бо вам описуватимуть думки персонажів та дуже буденні речі. Сюжет збирається купи десь на восьмій-десятій годині читання, але вартує кожної хвилини. Ще б зазначив, що тут все ж є варіативність й я б дуже радив визначитись, чи ви хочете прочитати спочатку погані чи добрі закінчення, в будь-якому разі радив би почитати всі, просто мені цікавіше розкривати історію поступово, тож спочатку читав погані, трагізму тут в будь-якому разі дуже-дуже багато й він файний, аж ух.
 
СИГНАЛ: Незвідані землі
SIGNAL: Uncharted Lands

Розробник/видавець: HmarkaTeam
Жанр: фантастика, комедія, драма
Мова: UA, EN
Дати виходу: 2025

Сюжет: в абсолютно далекій від нашої реальності так вже вийшло, що шість чихуахуа опинилися самі в повністю облаштованому (для них включно) підземному бункері перед тим, як жахнула ядєрка. Минуло багато-багато років, нащадки цих цуциків вижили та еволюціонували й поволі досліджують навколишній світ. Це історія про одне таке дослідження.

нема, тицяйте Стім

Вердикт: дуже якісно зроблена візуалка, легенька в плані сюжету, але тим не менш повертає мені віру в наш рідний геймдев. Бонусом базовані омажі (їх трохи забагато загалом, але то вже таке), чудова мальовка та кумедні цуцики (про всяк випадок, позаяк "історія про собак в постапоці" звучить досить непевно, спойлер про те, що найгірше з ними трапиться лишень розлад шлунку та переляк), просто дуже рекомендую, втішна гра. Раптом шо писав оригінальну рецензію англійською, тому просто ліньки наново повторювати.
 
The White Chamber

Розробник/видавець
: Studio Trophis
Жанр: survival horror, пригодницька, н\ф (попереждення: жорстокість, насильство, кров, тортури, оце от всьо, м'яса в грі дуже багато)
Мова: EN
Дати виходу: 2005, є римейк, огляд на нього

Сюжет: молода жінка прокидається в схожій на труну скрині посеред темної кімнати й майже одразу розуміє, що знаходиться в космосі. Вона не пам'ятає, хто вона така й що це за місце, хоча пригадує призначення певних предметів та машинерії. Що вона тут робить, чи є тут інші люди та чи зможе вона забратися звідси?..

(тут немає озвучення, в римейку є)

Вердикт: це римейк безкоштовної студентської гри 2005го року, в неї дуже специфічний стиль та очевидний й наполегливий акцент на гротеск, себто криваві подробиці в дуже великих кількостях, поціновувачам окремо рекомендую. Попри це в грі є сюжет та лор, які в цій версії навіть не приховані, а виділені окремим пунктом меню. Я б радив повернутися до них пізніше, бо без повного проходження ви ніц не зрозумієте, а також звертаю увагу, що це майже повністю аудіофайли без субтитрів (грав англійською й позаяк секретний аудіофайл теж англійською, ну ви пойняли), тож якщо хочете зрозуміти, що там відбулося, добре знання англійської\німецької дуже знадобиться. Звісно ж це якщо ви хочете саме зрозуміти лор та отримати пояснення подіям в грі, там досить цікавий концепт, особливо зважаючи на оригінальну дату виходу.
Ігролад тут простий й весь крім одного моменту вимагає тицяння мишкою, завдання логічні та не важкі, збереження можна робити будь-коли, тож можна отримати більшість закінчень за одне проходження, а можна поекспериментувати, бо тут є трохи прихованих цікавинок та навіть одне своєрідне "зась!", якщо зробити дещо до того, як це стане сюжетно обумовлено (себто, скажімо, під час другого проходження гри). Мої майже чотири години це дослідження всього, що я зміг знайти та перетицяти, гру можна пройти за півтори години, але ви пропустите весь сюжет та отримаєте посередній жахастик про каліцтва, що за таку смішну ціну теж непогано, але гра може запропонувати більше.
Мальовка та стиль специфічні, в мене тепер в голові це навіки стилістичний кросовер Югіо! та Завойовника Зіма, ніц не знаю, люблю обидва фендома. А от музику б зауважив окремо, вона сюди дуже пасує та чудово звучить. Й кажучи "чудово" я маю на увазі звук ваших нервів в блендері, це не сарказм, саундтрек дряпає скальпелем по склу в вашій голові і це про цю гру.

Загалом як завше радив би тим, кого не лякають криваві подробиці та мальовка, але за 74 гривні без знижки докупив би ще саундтрек та артбук, якби були. Можливо, для більшості навіть цей римейк виглядає надто старим, але гра зробила купу цікавих речей, які зараз видадуться менш оригінальними, та все одно працюють.
 
і тут я згадав, що в мене є беклог ігор ще й на ітч\деінде, рятуйте...
Rei

Розробник/видавець
: sonnet009
Жанр: візуальна новела, містика, романтика, драма
Мова: EN
Дати виходу: 2013

Сюжет: перший рік в старшій школі, а наших двох подруг-героїнь вже активно залякують правилами безпеки, й не дарма - подейкують, що рік тому тут трапився нещасний випадок, в якому дійсно помер хлопець. Подейкують багато чого, та Айя зрештою дізнається правду, бо чомусь вона єдина, хто бачить привида померлого.

це перша гра sonnet009, вона подарувала цьому мерзенному світові Aloners і це все, що треба знати

Вердикт: 40 хвилин читання, історія простенька та досить наївна, але стиль вже тут впізнаваний. Радив би виключно або хардкорним фанатам всіх отоме в світі, або тим, кому ну дуже сподобалася Aloners й дуже хочеться ще (можливо, варто купити redux й перечитати, якщо ви вже - вітаю в клубі, тисну руку, посилання на сабж є на вндб), гра ніц не жахлива, але направду надто проста, щоб зацікавити пересічних гравців.
 
Saint Spell's Love Guide to the Magical Student's Handbook

Розробник/видавець
: jiefinch, rence
Жанр: візуальна новела, фентезі, симулятор (побачень\стосунків\дружби\навчання, останнє надто смішно, але най)
Мова: EN
Дати виходу: 2022

Сюжет: ви (ім'я, прізвище, пронаунси, шкільний розклад та факультет на вибір й ні, вам ніц не пояснюють) раптово переводитесь до школи магії й маєте там якось вижити (та, тут можна померти, зазвичай для цього тре постаратися, але всяке буває). А ще вас оточують 29 інших учнів, з якими ви будете стикатись щодня й так, щоб обрати роут треба постаратись.

ітч

Вердикт: це гра, написана по рольовці, але все одно читається, як фанфік 2012го, а не гра 2022го. Та, приємна піксельна графіка, але в тексті багацько помилок й загалом ви маєте всі стандартні тропи, більшість багато разів, при цьому для деяких роутів направду треба посібник, інші прості та очевидні, таке шось. Зверху ще застарілі омажі до маскульту, що загалом досить очікувано від сеттінгу, який фактично не приховує, що він заснований на всесвіті ГП. Таке шось, ніц не вражений.
 
CELL 0: Cyber Entertainment Leisure Lounge

Розробник/видавець
: Någon Annan
Жанр: візуальна новела, кіберпанк, драма, постапок
Мова: EN
Дати виходу: 2024

Сюжет: приблизно 18 років тому людство було знищене, наш герой - своєрідна помилка в системі, штучно створений клон в недобудованому сховищі для місцевої еліти. Хлопець, який все своє життя провів в повній ізоляції, вихований ШІ, який ніц не пристосований для виховання людей. Акіне старалася, як могла, та все ж одразу очевидно, що в Кензо, нашого героя, тяжка депресія. Та й уявіть собі існування в трьох з половиною маленьких кімнатах глибоко під землею, без жодного контакту з зовнішнім світом (та й чи там ще є той світ?) й розвиненим, та все ж недоробленим ШІ за компанію і так 18 років. Все життя.
За цей час Кензо перепробував усе, що лишень спадало йому на думку й трохи те, що випадково спрацьовувало. Він ненавидить "свою милу програму", він їй вдячний, він сприймає її, як дівчину, та це романтичні почуття, чи може просто безвихідь? Відсутність альтернативи? Досвіду? Оооо, подальші події та доля останньої (?) людини на планеті тепер на вашій совісті.


Вердикт: зауважте, що це пролог (зазначено на сторінці), себто тут буде кілька логічних закінчень та багацько лору, але по суті сюжет тільки-но починається.
Чудово зроблена візуальна новела з цікаво проробленим світом та поглядом на героїв. Так, вона гнітюче-депресивна, але чого ви хотіли від такого сеттінгу? Щоб ГГ зависав в симуляторах побачень? Він зависав, йому набридло, далі що? А далі безвихідь й вона чудово прописана, текст, попри трохи цензури (бо всякі там іноземці не витримали подробиць, журбинка, я ще вхопив демку з оригінальним текстом, відмінностей небагато, але їх бракувало) інтроспективно-відвертий та дуже влучний, серед купи схожих сюжетів, де ГГ або страшенно себе жаліє, або чомусь виходить напрочуд морально-стабільним ця новела читається, наче ковток свіжого повітря. Й ще трохи - як свіжий поріз. Ух, дуже файно! З нетерпінням чекаю на продовження цієї історії, бо вже дослідив весь наявний лор та жадаю ще.
 
Never7 -the end of infinity-

Розробник/видавець
: KID, SDR Project, Regista, MAGES.
Жанр: візуальна новела, дейтсім, драма, містика, н\ф
Мова: JP, EN
Дати виходу: 2000 (оригінал), це римейк 2025го

Сюжет: четверо студентів на тиждень їдуть на невеликий острів за вимогою керівника семінару, але жодних вказівок в них немає, тож вони збираються просто весело провести час. Але це Учікоші (отой самий), тому майже одразу зрозуміло, що все піде не за планом, а потім десять разів заплутається.
Я б написав так: власне ця гра може зацікавити або тих, хто вже в темі, або тих, хто не проти почитати загалом непогану історію, але все ж не шедевр, майже чверть століття тому вона була більш проривною, але це було давно й стандарти все ж змінилися. Тож щоб не спойлерити вам те, що перші 15+ годин все одно виглядатиме, як дейтсім з сумішшю містики та наукової фантастики, давайте я ліпше напишу про сам реліз. Також одразу попереджаю, що раніше я не читав цю історію, от Ever17 - читав.


Вердикт: найболючішим тут для мене був апскейл графіки, просто подивіться ролик на сторінці гри: спрайти ще нормально виглядають (хоча можна було б якось підчистити биті пікселі), фони... біс із ними, але CG це замилений жах, подекуди настільки замилений, що в персонажів зовсім зникають носи. Коротше якщо в це грати в повноекранному режимі починає нудити, буквально. Отут я зовсім не розумію, нащо таке робить, бо не бачу проблеми грати у вікні, особливо в старі ігри, але от "покращення".
Менш нагальна, але відчутна проблема зі звуком, ніхто вам всі ці репліки не перезаписуватиме, тож слухайте, як є. В додатковому роуті озвучення просто немає, хоча, зізнаюся, саме цей роут (Юка Cure) можна майже весь пропустити, але ж.
Також інтерфейс заточений виключно під контролери, тож що та як тре натискати клавомишею - невідомо, доводиться навмання тицяти, воно працює, але що обирати зображення в галереї тре стрілочками, а щоб перемкнутися на наступну сторінку тре прокрутити колесо миші й купа схожих речей ніде не написано, тож з'ясовуйте самі.
Переклад не ідеальний, але й не настільки жахливий, яким його тут описують. Там здебільшого кидалися в очі дивні штуки типу заміни казок (Попелюшка замість Момотаро? Ріл?) й так, є певні неточності, але вони є в 99% локалізацій, таке життя, от прям критичних помилок в перекладі я не помітив. Текст та, був з помилками, після нещодавнього патчу помилок стало набагато менше, але все одно ще трапляються, небагацько, але є. Додам сюди ще те, що як в багатьох старих візуалках (та й деяких сучасних, але набагато менше) промотка тексту працює кострубато й хоча це також сюжетно обумовлено, якщо проходити все-все, ті самі репліки клікати дратує, бо промотується лише те, що ви читали, виключно в тому порядку\послідовності\сеттінгу, в якому ви це читали, себто якщо трапились хоч мінімальні зміни, всьо, той же самий текст вже не промотується. Щоб таке пофіксити простіше всю гру наново переробити, тож просто зауважую.
Ну й наостанок ціна. Для нас гра одна з найдешевших наразі (415 гривень, тоді як в США коштує 20 доларів) й та, трохи зависока, зважаючи на якість релізу, але загалом не прям критично, для порівняння порт Акаака (Of the Red, the Light, and the Ayakashi Tsuzuri), якій теж вже 10 рочків буде, коштує в Стімі майже втричі дорожче від цієї гри, в гривнях та доларах відповідно. Й отам переклад таки поганий, хіба графіка не замилена, але там порт з більш свіжого релізу, тож не те щоб вони доклали багато зусиль.

Загалом я розумію, чому гру заспамили негативними відгуками на цьому релізі, бо реліз дуже лінивий, але все не настільки погано, якщо вам справді цікаво пограти, та й тішить, що досить швидко випустили патч, може згодом ще поліпшать. Коротше дочекайтеся знижки й не морочте мені голову, ми тут всі все одно або заради олдскульної романтики, або заради олдскульного Учікоші. Ну, або заради обох, про дейтсім я не жартував. Я не шкодую, що почитав, хоча як зауважив з самого початку, гра зрештою досить посередня, чи радше була цікавою, але з часом все ж наробили кращих історій.
 
Kindaichi Kousuke Series: Honjin Satsujin Jiken
Kindaichi Mystery Series: The Honjin Murders

Розробник/видавець: Coly, Inc.
Жанр: візуальна новела, історичний, детектив
Мова: JP, EN
Дати виходу: 2025

Сюжет: молодят вбито в першу шлюбну ніч, в повністю зачиненій кімнаті, лишивши лише скривавлену катану на вулиці й... жодного сліду на снігу. В кімнаті ж було загадкове послання - сліди трьох закривавлених пальців. Звісно ж, непосидючий детектив Кіндаічі береться до діла.


Вердикт: я не буду багато про сюжет, бо заспойлерю вам все, давайте краще трошки історії, бо детектив Кіндаічі Коске - дуже відома вигадана постать й так вже трапилось, що я трошки в темі.
Себто ця гра базується на однойменному романі Йокомізо Сейші, це ціла серія з купою екранізацій (саме цей роман точно екранізували двічі, осьо огляд на другу екранізацію), а ще манґою, ранобе та аніме про онука Коске. Й хоча я за давньою звичкою почав з екранізацій, потроху читаю роман й мене тішить вигадливо-заплутаний стиль автора. В цій візуальній новелі цей стиль впізнаваний, сюжет майже весь (мені замало подробиць, давайте деталі та тонкощі!) на місці й навіть додали альтернативне закінчення докупи зі справжнім. Себто поціновувачам закручених детективів та заплутаних історій радив би звернути увагу, мені було цікаво читати, попри те, що я вже був в курсі сюжету\всієї інтриги. Ну чи просто занотуйте собі автора (романів), дуже файно, вже другий рік поволі копирсаюся в творах за мотивами його романів та тішуся (в романах теж, але їх англійською видали шось 5 чи 6 і це єдине видання, а читати таке складне японською я не доріс).
АЛЕ
Технічний бік гри. Тут частково бідося. Влаштовуйтеся зручніше, заваріть літр чаю, ми нікуди не поспішаємо а ще менше кудись поспішає текст. Текст з'являється дуже, дуже повільно й з чим ніц не можна вдіяти, налаштувань тексту нема. Для мене це не було зовсім критичним, я вмію підлаштовуватись під темп оповіді й знав, що на мене чекає чудова історія, але все одно спочатку дратувало й з кількості негативних відгуків на цю гру очевидно, що дратувало не лише мене. Це буде дуже повільний досвід.
Мальовка гарна, також є кілька (радше один ролик, розбитий на дві частини) відео-вставок з живими людьми, але здебільшого ви працюватимете виключно з текстом, це буквально інтерактивна проза, де ви визначатимете кому належать свідчення та в якій послідовності відбувалися події, формат звичної візуальної новели тут радше бонусом трапляється. Англійською намагалися передати різницю в мовленні персонажів, але все одно буде трохи важче, ніж японською, та зрештою гра вас виправить, якщо зробите помилку, тут лише одне розгалуження, яке виведе вас на одне з двох закінчень й гра потім ще запропонує переграти з цього моменту. Й отут друга бідося - бо оцей перехід, та й ігролад загалом, погано пристосовані до власне гри. Себто в моменті, де наш герой показує певний доказ, текст роздвоюється (себто ви отримуєте дві трохи різні репліки без жодних на те причин чи докази, які раніше просто нізвідки з'являлися, раптом отримують пояснення), пропускати вже прочитане не має змоги й доводиться наново все тицяти, отакі банальні quality of life речі, які псують враження.
Й від себе ще додам, що на мій смак не дуже нагнітали інтригу (повірте, там було що нагнітати) й частину персонажів розкрили суто в контексті розслідування, що для механіки гри наче й логічно, але сама оповідь від цього потерпає.

Коротше гра непогана загалом, але має технічні недоліки та на мій смак піснувата, бо я знаю, яким міг бути цей сюжет. Попри це якщо розроби вирішать продовжити серію, наступну гру без питань придбаю, бо добрі детективи, які мені до смаку, дуже важко надибати.
 
Hakuhi to Ifuna no Keisei
Scarlet and Blank

Розробник/видавець: Jeliko
Жанр: візуальна новела, історичний, драма (попереждення: жорстокість, насильство, проституція (неповнолітні), самогубства, тортури, все лише текст)
Мова: JP, EN
Дати виходу: 2018

Сюжет: 1888й рік, ера Мейджі. В непримітній кімнаті борделю в кварталі Йошівара прекрасна ойран Хакухі... вкоротила собі віку, встромивши в горло шпильку для волосся.
Так, з кінця, починається історія двох чоловіків й однієї жінки. Трагедія про ролі, які стають частиною тих, хто їх грає, на сцені де бажання, обмеження й люди перетворюються на ніщо.
Вітаю, якщо вам не треба пояснювати про ойран та Йошівара й не лякає майже класична (себто повільна та вдумлива, я б ще додав, що гіпнотична) японська проза - хапайте цю безкоштовну гру, бо це шикарно.

Стім

Вердикт: технічно фонова музика мені до гри не дуже пасувала, але я її б в будь-якому разі притишував, бо за нею погано чутно озвучення, яке тут дуже важливе, бо з тексту не завжди зрозуміло, хто саме говорить. Додам до цього, що всіх персонажів озвучує один сейю (Yoritada Konoe) й це якраз приклад, чому я майже ніколи не нахвалюю не японську озвучку, бо там актори одного героя нормально озвучити не можуть.
Переклад загалом добрий, але одразу зауважу останню фразу передостанньої глави, бо це вибило мене з сюжету й трохи зламало мізки, бо англійською текст каже "так, пане", при цьому японською там "Ви ж цього й хотіли", в контексті сильно впливає на зміст.
Загалом це, як і вказано на сайті розробника, радше ілюстрована аудіодрама (якщо ви в темі, то ви японські часто з перекладом бачите? То ж бо й воно! Я старі ледь японською знаходжу, люблю їх слухати), але дуже, дуже файно. Згодом повернуся й перечитаю, коли достатньо забуду сюжет та подробиці, чудово зроблено.
 
Назад
Сверху