Ганебно перериваю серію, тому що моск розплавився і відмовляється думати, довелося у візуалки зануритися назад.
Taishou x Alice
Taisho x Alice
Розробник/видавець: Primula
Жанр: візуальна новела, отоме, фентезі, романтика, драма (
попереждення: жорстокість, насильство, лайка, селф-харм, суїцид, наркотики, купа неапетитних подробиць, цькування і таке інше)
Мова: JP, EN
Дати виходу: 2015 (ця рецензія лише на перші три частини + епілог, про спінофф я нічого чути не хочу)
Сюжет:
позаяк в грі 3 частини + епілог буду додавати в міру проходження, а то там 7 роутів приблизно по 5 годин на один і я не можу витрачати всі свої гроші на ігри
Отже ви (ака героїня ака ім'я можна змінити) опиняєтесь в суцільній темряві. Ось так просто. А ще ГГня про себе нічого не пам'ятає, навіть ім'я (навіть якщо ви її переназвали 10 секунд тому), а потім вона бачить хлопця (так, в суцільній темряві, це вони теж обговорять). Хлопця звуть Аліса. І ГГню тепер звати Аліса. Хммм... недобре вийшло. Хлопця звуть Аліса, ГГню звуть Арісу (на японський лад) БУМ! БАЦ! вибір роуту. Так, ось так одразу. Ні, поки що нічого не зрозуміло. Таємницю розкриють лише в епілозі (ну і майже розкриють в передостанньому роуті).
Одразу зазначу, що не обов'язково грати в усі частини, пролог скрізь однаковий, тому якщо в якійсь із частин персонажі не заходять можна їх сміливо пропускати. Це стосується виключно перших двох частин, бо в третій обирати роут неможна.
Попелюшка. І ось ще несподіваніше ГГню звуть Юріка (або як ви її назвали в налаштуваннях) і їй пропонують кандидатуру потенційного чоловіка (власне Попелюшка), але якесь там досьє і незрозуміла фотографія її зовсім не влаштовують, тож Юрика вирішує розпочати власне розслідування, яке призводить до того, що вона починає працювати в кафе Попелюшки разом з його молодшими братами - Білосніжкою та Гретель - під виглядом звичайної дівчини Аліси.
Червона Шапочка. Вже знайому (чи ще ні?) нам Юріку переслідує невідомий і справа стає дуже серйозною, коли вона отримує листа з погрозами, підписаного якимсь Вовком. Як запобіжний засіб Червона Шапочка, він же офіцер поліції, вважає за необхідне забезпечити її безпеку... тримаючи її під постійним наглядом.
Кагуя. Юріка вже два роки працює в кафе у Попелюшки, поки одного разу хлопець, якого кілька хвилин тому некрасиво відшила інша дівчина, не пропонує з нею (з ГГнею) зустрічатися. Так, от так одразу. Ми з Попелюшкою дуже збентежені. Поки самий meh роут, проте Кагуя відразу викликав неприємні асоціації з Румпелем з "Феномена Попелюшки", я шось підозрював.
Гретель. Ок, роут Кагуя був ще норм, як виявилося. Історія починається з ГГні, яку її брат (він же Гретель, угу) викрав і зв'язав, щоб "захистити". Далі всі, хто грав в Амнезію та/або проходив "знаменитий" бед енд Джуміна в ММ і так знають, що буде, а хто не грав, можуть погуглити стокгольмський синдром. Дякую, розходимося.
Білосніжка. Воу. Це було несподівано і дуже моцно. Без спойлерів можу сказати лишень, що Юріка випадково зустрічає Білосніжку і закохується з першого погляду, звісно ж, але Білосніжка виявляється дуже міцним горішком, який постійно тримає нашу героїню на відстані і чомусь взагалі не їсть.
Якщо у вас слабкий шлунок - приготуйтесь, такі подробиці в отоме це не жарти.
Чарівник. Тут важко, бо роут Чарівника це не стільки роут Чарівника, скільки пояснення того, що відбувається. Типу дякую, що пояснили, але з героєм-то нашим шо? Га?
чути цвіркунів
Позаяк епілог це страшенні спойлери, про нього нижче.
Вердикт: одразу попереджаю, що сабж не претендує на серйозність, певною мірою це свого роду пародія на типове отоме, починаючи з
диснеївських принцес героїнь казок як романсабельних хлопців і закінчуючи
Мері практично всемогутньою ГГнею з опціями типу "так" і "дуже" (моя улюблена!). І під таким соусом сабж мені дуже зайшов, хіба що свавілля перекладача на англійську у вигляді "а зараз я напишу вам фразу на ромадзі з перекладом у дужках, тому що я можу" дратувало (аби ж то переклад був нормальний
but oh well).
Отже, спочатку хотілося провести паралелі з
Cinderella Phenomenon, але таке, Феномен більше в сюжет і драму, тоді як сабж скоріше в дусі "ГГня прийшла і всіх вилікувала/все вирішувала, ось така вона молодець". З іншого боку гру складно сприймати всерйоз, тим більше як адекватний дейтсім
(is that even a thing?), так що все нормально. Грабельно і під настрій може дуже зайти, особливо якщо зітхання та пафосні запаморочення змушують вас позіхати і шукати кнопку скіпу, а в ГГнях ви цінуєте підступність, винахідливість та легкий наліт ідіотизму (і я не про інтелект як у тумбочки, а про "До біса логіку, схотіла бігти і біжу!").
До речі, два "Оскари" ГГні!
Про
другу частину додам, тому що це біль і капець, я в принципі проти, коли отоме (та й не лише отоме) починає в трагедію заради трагедії, віктимблеймінг і тиснути на жалість, не кажучи вже про концепт у дусі "я заради нього/її/їх/
куріпки в халаті піду на що завгодно, навіть на смерть!", мені цієї фігні в класичній літературі вистачило, thank you very much. Але ця частина вся про це, обидва роути.
Третя частина\гра в серії остаточно мене запевнила, що суто сюжетно Попелюшка і Білосніжка > всі інші герої. Також я ще в другій частині підозрював, але тут стало зовсім очевидно, що сюжет позичили в Амнезії (яка отоме від Idea Factory і вийшла в 2011му раптом шо). Так, тут трошки логічніше, послідовніше і навіть подекуди ух (роут Білосніжки компенсував нестачу не\апетитних подробиць, дякую), але паралелі дуже очевидні все одно і це засмучує.
Oh! Yeah! Alice in Wonder Underground
Devil, Angel and Epicurean
Let's go!
Buck-Tick - Alice In Wonder Underground
Стосовно ж всього іншого я все одно вважаю, що другу частину можна не грати. Так, там були усілякі деталі, але з тим, як ця гра полюбляє повторювати все купу разів, нічого важливого для сюжету загалом там не було. Цю - варто, якщо перша сподобалася і хочеться завершення історії (хоча є ще епілог і додатковий сеттінг). Переклад так само жахливий, але хоч сюжет компенсує.
Епілог наче і розставляє всі крапки над ї, відсипає "жили довго й не тужили", якщо звісно не враховувати єдине погане закінчення, аж вперше кров намалювали. Але... але це вже просто графоманія якась. Так, я несподівано пам'ятаю сюжет гри, не треба мені нагадувати, про що герої розмовляли менше години тому. Але текст повторюється і повторюється. Повторюється і повторюється. В мене болючі флешбеки на Shikkoku no Sharnoth, вбережи пудінг, ніколи знову. Кхм. Якщо ви не читаєте дуже багато і не аналізуєте сюжет в процесі - сміливо читайте, досить непогане отоме. Якщо ж ні, то я не змінив свою думку, перша + третя частини і по всьому, що було далі зовсім очевидне.
