Tsuyuchiru Letter ~Umi to Shiori ni Amaoto o~
Letters From a Rainy Day -Oceans and Lace-
Розробник/видавець: Lily spinel
Жанр: візуальна новела, романтика, драма, ЛГБТІК+
Мова: JP, EN
Дата виходу: 2021
Сюжет:
What is this feeling so sudden and new?
I felt the moment I laid eyes on you
My pulse is rushing
My head is reeling
My face is flushing
What is this feeling?
Fervid as a flame
Does it have a name?
Yes!
Loathing
Wicked - What Is This Feeling?
Напрочуд гарна старшокласниці пропонує Шіорі зустрічатися і наївна і мила Шіорі погоджується, частково з цікавості, частково бо її буденне життя нудне і нецікаве, та й взагалі цікаво ж, що ця прекрасна дівчина в ній такого побачила. Але Мікото не виглядає закоханою, Мікото виглядає розлюченою і дуже-дуже невдоволеною.
Бо зізнатися Шіорі в коханні її змусив анонімний лист з погрозами.
Вердикт: по-перше так, це вишукано-миле юрі про школу для багатих і витончених дівчат. Специфічний жанр, який в непідготованого читача може викликати цукровий діабет, але ні, це абсолютно не найсиропніший приклад, навпаки тут є сюжет і в героїнь не все пречудово, власне стосунки починаються з шантажу
саме тому тут цитата про знайомство Ельфаби і Глінди.
По-друге тут акцент і фокус не на сюжеті, а на переживаннях героїнь, які в свою чергу принаймні з собою дуже відверті і максимально відкриті. Грубо кажучи, це історія про підліткові переживання, оформлена з неймовірною увагою для деталей і присипана цукровою пудрою.
Особисто мені сподобалося, що гра не занадто мила, дуже японська в сенсі культурних особливостей, нагадує старе класичне юрі від засновниць жанру. Щось вельми специфічне і не для кожного, але якщо ви в темі - рекомендую. Сподобалися персонажі, хоча їх там фактично двоє плюс ще кілька фоном (має бути наступна частина по них), вони напрочуд адекватні, особливо для цього жанру. Музика, мальовка, озвучення - вах, насправді таких ігор досить мало і хоча це ніяк не одна з найкращих візуалок, які я читав, вона добра, особливо в своєму жанрі.
Дуже не сподобався переклад англійською, хоча бонусом можна поставити одночасно текст на двох мовах, переклад нещадно вбивав всю вишуканість мови, нюанси, хоноріфіки (позаяк звісно миле прізвисько від Mikoto це Mikky або Mikо, тобто спочатку перекладач прибирає "-семпай", а потім вигадує щось, бо персонаж просить називати її просто на ім'я, а вже упс, не поясниш, чому врешті вони сходяться на "-сан" тим паче надто складно). Загалом переклад викликав болючі спогади про Дісгаю, де переписали відсотків 40 діалогів чи американську озвучку аніме, простигосподи, де персонаж ввічливо каже "дякую, з мене досить подробиць", а перекладач пише "фууу, шо це за крінж?!!". Не треба так.