Mini Book Review

  • Автор темы Автор темы Lilit
  • Дата начала Дата начала
Статус
В этой теме нельзя размещать новые ответы.
Не міг визначитися, чи писати лише про ранобе, чи про книжки загалом, а потім згадав стос непрочитаних романів Йокомізо Сейчі й вперлося перечитати Нобара Такемото, тож про книжки загалом. Деякі екранізовані, деякі - ні, але позаяк читаю переважно англійською й українською перекладають дуже мало, най теж буде, принаймні це не аудіодрами виключно японською, ці книжки ще й можна знайти та придбати, гарно поставити на поличку й тішитись. Ну, зазвичай. На ранобе подекуди ще роблять фанатські переклади, теж буду зазначати.

Назва

Автор:
Жанр:
Кількість томів\сторінок:
Мова:
Дати виходу
:
Пов'язані твори: (якщо є)

Сюжет:

Вердикт:
 
Twins: Zoku-Sekai no Owari to Iu Na no Zakkaten \ Little store called End of the World
Mishin \ Missin'
Mishin 2: Kasako \ Missin' 2: Kasako

Автор: Takemoto Nobara \ Novala Takemoto
Жанр: драма, ЛГБТІК+ (попередження: цькування, жорстокість, насильство, еротика (неповнолітні), самогубства)
Кількість томів\сторінок: три оповідання, 300 сторінок загалом
Мова: JP, EN
Дати виходу: 2001, 2000, 2004 (всі три видані двотомником англійською в 2009му)

Сюжет: позаяк це три оповідання, лише два з яких пов'язані між собою (ну й переклад тут неабиякий), - плутанина з назвами та псевдонімами автора це на жаль норма. Почну з короткого першого оповідання.
За договором з арендодавцем, щоб продовжувати жити лише за сплату комунальних послуг треба зробити в одному з багатьох порожніх приміщень магазин. Тут варто зазначити старий японський закон про те, що не можна зносити будівлю, якщо там хтось живе чи займається торгівлею, на схожу тему гра Christmas Tina. Але що продавати, як продавати й, найголовніше, неможна підійти до цього питання абияк. Так, натхненний досвідом Вів'єн Вествуд та колекцією різноманітного мотлоху з'явився магазинчик, де єдиним освітленням були свічки, а товар включав в себе дешеве мило, ляльок, та старі пенали. Та от одного разу в магазин завітала дівчина, з голови до ніг вдягнена в одяг від Вів'єн Вествуд. І наступного дня. І наступного. Вона нічого не казала, але кожен раз лишалася в магазині годинами, купувала мило та йшла, щоб наступного дня знову повернутися.
You were destroyed in silence. Your spirit never had the chance to intermingle with anyone else's. You never knew the joy of stirring emotions together, never knew the strength and safety that comes from the joy of such stirring.
Дві наступні історії - послідовні. Позаяк ім'я героїні ніде не згадується, лишимо її безіменною. Отже дівчина, яка ні з ким не товаришує, сама чудово розуміє, що вона не відповідає загальноприйнятним стандартам краси, ще й має жахливий характер, та все ж мріє про романтичні стосунки. Про романтичні стосунки наче зі сторінок старих журналів та оповідань для дівчат - ніжні та невимовно гарні, зрештою, хлопці не цікавлять нашу героїню, та де знайти таку дівчину?
А дівчина з'являється неочікувано, ГГня випадково бачить її інтерв'ю на телебаченні й одразу розуміє, що готова зробити все заради цієї дівчини. Ця дівчина - солістка панк-гурту, що раптово став популярним переважно завдяки її зовнішності та харизмі, дівчина, до якої наша героїня наразі не зможе навіть наблизитися, та це її не зупиняє.

Вердикт: якщо хтось і міг знайти в мені дрібку любові до Hello Kitty це Такемото, більше ніц не скажу на цю тему.
Це оповідання про самотність, одержимість та моду, про лоліт та панк-рок, витонченість та шаленство й якщо це здається вам протилежностями, ви помиляєтесь. Тут варто трохи відволіктися та зазначити, що Такемото Нобара - не лише письменник, а ще й дизайнер одягу з власним брендом, а ще він пише про субкультуру лоліт поза одягом, пише про неї так, наче це релігія та (отут правда) - стиль життя. І його героїні раз за разом доводять, що мають власну думку й мереживна сукня не має ховати характер, а радше підкреслювати його. Також варто зазначити, що стільки про брендовий одяг з розрахунку згадувань на сторінку тексту я не зустрічав ніде й це багатьох відлякує.
Минуло багацько років з мого першого знайомства з цією книгою й дух підліткового бунтарства з мене вивітрився (лишилося достобіса впертості), зараз текст резонує набагато менше, але він власне розрахований на підлітків та трохи старше й попри це якщо вас цікавить щось абсолютно ні на що не схоже досі файно читається. Одна з тих дивних книжок та авторів, які дуже важко комусь рекомендувати, але звернути увагу радив би, пізніше напишу про його більш (та, можна ще більше) "лолітську" книгу, з якої радив би почати знайомство, бо вона більш структурована та все ж про сюжет.
 
Goth

Автор:
Otsuichi
Жанр: детектив, трилер (спойлер, який ви не зрозумієте ніц, але прям дуже спойлер) містика
Кількість томів\сторінок: близько 300 (повне видання)
Мова: JP, EN
Дати виходу: 2002
Пов'язані твори: манґа та повнометражний фільм за мотивами

Сюжет: таємнича й відлюдькувата дівчина та звичайний на перший погляд хлопець, вони однокласники, але це не єдина їх спільна риса. Їх обох цікавить смерть та пов'язані зі смертю жахливі речі та справжні злочини. Це збірка коротких оповідань про цих двох й те, як вони відшукують серійних вбивць, а почасти те, як вбивці якимось чином постійно натрапляють на наших героїв.
We were always looking for stories that were so tragic that they made you want to hang yourself.

Вердикт: одразу зізнаюся, що Оцуічі - один з моїх улюблених сучасних японських письменників, він переважно пише короткі моторошні оповідання й ця серія - його перша й найпопулярніша. Також зауважу, що в повному англомовному виданні є післяслово автора, яке пояснює дещо про героїв та самі історії й робить фінальний сюжетний виверт, бо автор любить та вміє в сюжетні виверти. Очевидячки радив би поціновувачам кривавих подробиць, дуже приємним бонусом тут є детективна складова, вона не те щоб шикарна, але в поєднанні зі стилем, який постійно збиватиме читача з пантелику, читається файно.
 
ZOO

Автор:
Otsuichi
Жанр: детектив, містика, трилер (попередження: цькування, жорстокість, насильство, тортури, еротика (неповнолітні), самогубства)
Кількість томів\сторінок: близько 300 (повне видання)
Мова: JP, EN
Дати виходу: 2003
Пов'язані твори: часткова екранізація

Сюжет: збірка коротких історій - моторошна, відразлива та болюча. Їх фактично нічого не об'єднує, крім авторства та теми смерті, бо так, в кожному оповіданні є хоч одна смерть (почасти їх багацько). Найліпше от можу все однією цитатою описати.
"Nasty things...?"
"That's right. The kinds of things people think twice about writing down and putting in books."

Вердикт: зрозумів, що подекуди забуваю додавати попередження... упс. Міфічні діти клубу, просто оминайте цю тему повністю, раптом шо, тут страшне коїться
Якщо прочитати одне з оповідань (Білий будинок в Холодному лісі) можна потім зневажливо дивитися на Ларса фон Трієра не лише через його мудацьку позицію, а й бо режисер з нього такий собі. Не дякуйте.
Загалом дуже якісна збірка з купою цікавих ідей та величезною часткою гротеску відносно кількості сторінок. Позаяк це все ж короткі оповідання, сюжетних викрутасів тут менше, ніж в Goth, але вони все одно є й їх втішно читати, якщо вас не лякають описи жорстокості, розпаду та болю.
 
Akuma ga kitarite fue o fuku
The Devil Comes and Plays His Flute
The Devil's Flute Murders (переклад як є, зате офіційний)

Автор: Yokomizo Seishi
Жанр: детектив, історичний (попередження: жорстокість, насильство, зґвалтування, самогубства, (далі спойлери до сюжетуінцест)
Кількість томів\сторінок: 1, 348 сторінок
Мова: JP, EN
Дати виходу: 1951-1953
Пов'язані твори: є однойменні екранізації (їх принаймні чотири, наприклад 1979 чи 2018 року), а також відправною точкою екранізації романів автора є огляд на Inugamike no ichizoku (1976)

Сюжет: післявоєнна Японія, рано вранці до ювелірної крамниці в Токіо зайшов чоловік, який представився держслужбовцем й заявив, що всі працівники мають випити нові ліки. Це була отрута й поки люди корчились в муках на підлозі, невідомий пограбував магазин. Злочинця не змогли знайти попри портрет, що змогли надати троє вцілілих та активні розшуки по всій Японії.
Це не головна історія в книзі, але коли молода Мінеко Тсубакі, представниця тоді вже розформованої аристократії, звернулася по допомогу до детектива Кіндаічі Коске, вона зізнається, що її батько був одним з підозрюваних в тій справі. Так починається заплутана та страшна історія про багатіїв, привида та Диявола.
Everyone here is a bit twisted somehow. All they feel for each other is suspiction, resentment and fear.

Вердикт: ооо, я впевнений, що моя улюблена японська жінка читала цю книгу, далі спойлер до цього роману та манґи Юкі Каорі під кінець в моїй голові мати Каїна налякано кричала: "Алексіс!" та "Ти прийшов мене вбити, чортенятко?".
Кхм, ну якщо ви взагалі читаєте те, що я тут пишу, то я продовжую лупати величезну скелю творчості Йокомізо Сейші й невимовно з того тішуся. Це направду як вперше рочків так в сім-вісім було відкрити для себе сіра Артура Конана Дойля - такий моцний, заплутаний, цікавий детектив, присипаний історичними подробицями та місцинами. Текст написаний майже сухо, але при цьому детально та дуже змістовно, його приємно читати й щойно втягуєшся в сюжет, дуже важко відкласти книгу. Також потішив переклад, де зберегли суфікси та купу культурних назв, в цій книзі втішне все, крім дешевої м'якої палітурки, коротше. Поціновувачам детективів рекомендую невпинно.
 
Kimi ga denwa o kakete ita basho \ Boku ga denwa o kakete ita basho
The Place You Called From \ The Place I Called From

Автор: Sugaru Miaki
Жанр: романтика, містика, школа
Кількість томів\сторінок: 2 томи (289, 274 сторінки відповідно)
Мова: JP, EN (фан)
Дати виходу: 2015

Сюжет: вперше почав читати й кинув, зараз знічев'я перечитав й по-перше так, це типове підліткове ранобе, для яких я застарий, по-друге воно взагалі нічим не закінчується, треба читати продовження одразу.
Дива завжди трапляються лише тоді, коли ніхто не дивиться.
Поєднання містики з буденністю, казки про Русалоньку з сучасністю, ця історія наче й підіймає багато цікавих питань штибу ідентичності, пріоритетів, місця в житті та сприйняття, але знову ж таки це все поверхнево-підліткове. Не кажу, що це робить цю історію поганою, вона загалом посередня, але це робить цю історію не цікавою для тих, хто хоч трішечки виріс.
I want everyone to get a taste of the irrational," he said in a low, echoing voice. "I want them to know full well that there's someone who can learn in three days what they spent a month on.
Заінтригував? А далі не буде. Ну хіба може в наступній частині (спойлер: ні).
Цитата ліпше мене проілюструє мої враження, щоб не гаяти час.
It's strange; one should be able to more accurately describe things in writing than orally, but everyone ultimately trusts the latter more. Maybe accuracy isn't such an important thing when it comes to words.

Вердикт: я реально застарий для казково-підліткових лавсторі, де автор ніц не вміє писати. Тьху. Ліпше б й не повертався до цього ранобе, але шо вже. Інша новела мені сподобалася, то й вирішив дати шанс. Дарма.
 
Utsukushii Koto (Aisuru koto, Itoshii koto)
Of Beauty (Of Love, Of Tenderness)

Автор: Narise Konohara
Жанр: ЛГБТІК+, драма (попередження: сексуальне насильство)
Кількість томів\сторінок: 350+
Мова: JP, EN (фан)
Дати виходу: 2007
Пов'язані твори: кажуть є театральна постановка, отакої, приємно здивований

Сюжет: якось вже так трапилося, що звичайний саларімен так вигорів на роботі, що коли його кинула дівчина, лишивши більшість своїх речей, він вирішив спробувати їх вдягти. І йому сподобалось. Та звісно ж це не те хобі, про яке можна поговорити під час посиденьок з колегами.
Йому подобається увага, яку приділяють йому чоловіки навколо, подобається відчувати на собі зачаровані погляди, та зрештою він втрачає пильність й опиняється посеред ночі під дощем, п'яний, без взуття, телефону та грошей і чомусь саме тоді, коли це найбільш потрібно, всі проходять повз. Всі, крім одного чоловіка.
"When you're bored, when you're lonely - call me. In return, I just want you to let me be in love with you, forgive me for wanting to see you. And-" his words continued. "If you get across to the person you love and I become a nuisance to you, please just say so without worrying about me."
Це історія про почуття, сприйняття та сутність, кохання, біль та розпач. Себто якщо це ще не очевидно - герої будуть страждати. Не буду брехати, що це якась там тонка та чуттєва драма, це надто пафосно й в цій новелі є недоліки та досить багато кричущих дірок в логіці, але мене надто рідко чіпляють емоційні тексти, тому перечитую й ні про що не шкодую (боляче, подобається).

Вердикт: буду ще писати про ранобе автора, але хз коли, це ранобе перечитував, тож вважайте вам пощастило, потроху може перечитаю те, після якого взагалі звернув на неї увагу (Hako no Naka), коротше раптом це було не очевидно, пошук на форумі працює, я сам не знаю, коли мені спаде на думку щось десь згадати, не вистачало ще вигадувати систему(ТМ) для поглинання медіа, фі. Поки отаке за світлом лежу під ковдрою та поглинаю літери, тому писатиму отако фрагментарно, поки є світло.
В першу чергу зауважую, що це не історія про сюжет, це історія про емоції й для емоцій, тому якщо глибокі емоційні переживання героїв не резонують, тре одразу кидати, краще не стане. Я зазвичай такі речі читаю вельми зверхньо, бо не розумію оці всі страждання на пустому місці, але саме ця автор примудряється зачепити, за це і люблю. Й хоча під кінець стає трохи занадто, не жахливо ніц.
I didn't mean to lie. That time, I thought I could love you no matter who you were, no matter what kind of mistakes you'd made in the past. But...
 
Ai no Kusabi

Автор:
Yoshihara Rieko
Жанр: ЛГБТІК+, н\ф, драма (попередження: насильство (в т.ч. сексуальне), тортури (ну ви вже здогадалися), наркотики та секс (без рок-н-ролу)
Кількість томів\сторінок: 8 томів, десь по 200-250 сторінок кожен (плюс-мінус)
Мова: JP, EN
Дати виходу: 1980і (публікувалися в журналі, видавалися й перевидавалися)
Пов'язані твори: ОВА, ОВА (більш нові), аудіодрама

Сюжет: процитую перший же том, бо там все страшенно непослідовно й заплутано.
So Tanagura attempted to bring to pass even greater prosperity by repudiating the shackles of flesh and blood that defined the boundaries of human existence and rejecting the limits of human mortality.
Quite simply, none other but this deformed conclusion could have ever been born out of the wild delusions of Jupiter's ego. Therein was a reality, a glimpse of an eventual future in which human beings, who were bound by the irrevocable limits of death, would be brought forth to serve immortal machines.
Мабуть ще варто додати, що офіційний переклад англійською дуже сильно лають фанати, але мені от зовсім начхать в цьому випадку, бо попри мою любов до оригінальних ОВА новели взагалі ніц не вражають.

Вердикт: одразу кажу: без оригінальних ОВА перший том це незрозуміло-пафосна нісенітниця. Там ще є аудіодрама, яка має доповнювати історію (про ті самі загадкові три роки), але вирішив почати саме з ранобе й якби не дивився ОВА взагалі б кинув, про аудіодраму може пізніше доповню (не впевнений, що її перекладали з японської, тож не бачу сенсу на неї покладатися в рецензії на англомовне видання новел), але чесно страшенно розчарований. Якщо без пафосу, то суть от:
Meaningless conversational noises.
Якщо з пафосом, то так, олдскульний н/ф кіберпанк зводить олдскули, але в жанрі є купа набагато краще пропрацьованих сюжетів й досить мало гірших. Повторююся, що це враження від першого тому, другий послідовний, слава всьому, але ж оце й усе, текст не перестає бути пафосними нісенітницями ніц .
 
Mimizuku to Yoru no Ou
Mimizuku and the King of Night

Автор:
Izuki Kougyoku
Жанр:
фентезі, драма
Кількість томів\сторінок:
200+
Мова:
JP, EN (фан)
Дати виходу
: 2007

Сюжет: дівчинка, що цілеспрямовано простує в темний ліс, де живуть чудовиська. Її не бентежать кайдани на руках та ногах, вона не зважає на власні рани, в неї проста й досить дивна мета: вона хоче, щоб її з'їли.
Not a human, it's different. Different from a human... Well, whatever it is, I hope it's something that would eat me.

Вердикт:
наївно-дитяча казочка, що лише натякає на моторошні деталі, чи радше просто героїня, яка ні про що не має уявлення, попри всю свою тяжку долю й дивакуватість. Таке собі темне фентезі для середньої школи, не жахливе, але на мій смак надто звехнє.
 
Hako no Naka
In the Box

Автор: Narise Konohara
Жанр: ЛГБТІК+, драма (попередження: сексуальне насильство, жорстокість (в т.ч. стосовно тварин), згадки самогубства й загалом книга не берегтиме вашу психіку)
Кількість томів\сторінок: 450+
Мова: JP, EN (фан)
Дати виходу: 2012

Сюжет: щоб не розписувати початок, підсумую цитатою ліпше:
He had believed in justice, believed that someday they would understand that he was right.
He had believed and fought in court until the end―but what meaning did it all have now? He had stuck faithfully to his belief that he was right, and in exchange he had been given a criminal record for indecent assault and ten months of life in prison.
Це три основні частини й ще три додаткові історії, але позаяк вони дуже різні, хоча й про тих самих героїв, так і підбиває написати про кожну окремо. Сумарно це знову драма про стосунки та історія про емоції, автор любить та вміє непогано, але тут також достобіса тригерів й загалом це жорстоко-доросла книга, що почасти плутається в тому, про що вона та як поводяться персонажі. Щоб коротко й максимально без спойлерів:
  • перша частина це соціальна драма про тюрму, найбільш гостросюжетна, болюча та логічна частина;
  • другу я б назвав просто нудною, вона на 99% складається зі спроб у будь-який спосіб змусити читачів жаліти героя;
  • третя це побутовий детектив, що межує з дешевим реаліті-шоу, підказок в тексті аж забагато, що відбувається насправді стає очевидним швидко, але треба зробити персонажам сприятливі (?) умови. Сумарно все краще, ніж я описую, тут вже рятує стиль письменниці й, ніде правди діти, звикаєш вже до героїв;
  • додаткові історії, теж вже втішно та звично, описують побут та те, що було після, най читач розслабиться й не підозрює очевидного.
“I remember everything I talked about with you today. I never forget what you say. But you forget what I say right away,” Kitagawa said in a detached way. “Is that what it means for me to love you and for you to see me as a friend?”

Вердикт: взагалі я не сварю це ранобе, чесно, саме після нього ще багато років тому пішов шукати інші книжки авторки й не пожалкував про це. Тоді ця історія справила на мене враження, зараз я перечитав її не без задоволення, але вже без попереднього захвату, скоріш за все справа в мені, бо стомився від літературної жорстокості, коли вона отака все одно ванільно-вигадана й поготів. Книжка не погана ніц, там є багацько слушних думок й сумарно це ліпше, ніж купа інших історій в жанрі, але я вже починаю прискіпуватись до структури тексту та логіки.
 
Kantan na ankēto desu
A Simple Survey

Автор: Kazuma Kamachi
Жанр: фентезі, н\ф, еротика, комедія
Кількість томів\сторінок: 2 по 300+ сторінок
Мова: JP, EN (фан)
Дати виходу: 2012 й далі

Сюжет: одне з тих ранобе, через які їх не хочуть вважати книжками, або ж ідеї, які відкинули б автори дешевого тупого еччі й навіть дешевого тупого порно, тому вони потрапили сюди й позаяк замість "гарної" сучасної мальовки цицьки тут описані словами, взагалі не уявляю, кого б це могло зацікавити й чому. Для мене особисто це в гіпертрофованому сенсі квінтесенція сучасного аніме, яке я настільки не ладен сприймати, що не дивлюсь зовсім, але ж ліпше за мене най ця писанина проілюструє.
"Fwa ha ha ha ha!! So you are that super schoolteacher tsundere childhood-friend small-animal-type gothic-lolita household fad-follower assault maid’s new master!! I am a cat-ear dog-ear rabbit-ear bear-ear monkey-ear rhino-ear cow-ear mouse-ear panda-ear koala-ear reindeer-ear kangaroo-ear gothic-lolita girl! I am here to take vengeance!!”

Вердикт: робіть як я: беремо цю інформацію й забуваємо її. Забуваємо. Фу, гидота, викиньте.
 
Slum Online

Автор:
Hiroshi Sakurazaka
Жанр: н\ф, буденність, бойовик
Кількість томів\сторінок: 200+
Мова: JP, EN
Дати виходу: 2005

Сюжет: черговий підліток-невдаха без мізків, тільки замість цицьок дивиться в ММО. Коротше все трішечки краще, ніж попередня писанина, але недостатньо, викиньте, навіть писать більше нема сил. Вже почав перечитувати Бугіпопа для підтримки кукухи, лишайтесь на лінії.
 
Boogiepop And Others (1)

Автор: Kadono Kоhei
Жанр: н\ф, драма, містика, жахи, детектив (попередження: насильство (в т.ч. сексуальне), тортури (ну ви вже здогадалися), наркотики та секс (і рок-н-рол теж)
Кількість томів\сторінок: на момент написання цього огляду в серії 26 книжок, тут 250+ сторінок
Мова: JP, EN
Дати виходу: 1998
Пов'язані твори: однойменні манґа, аніме (Boogiepop Phantom), аніме (Boogiepop wa Warawanai) й повнометражний фільм (Boogiepop wa Warawanai: Boogiepop and Others). Фільм - топовий.

Сюжет: це моя найулюбленіша серія з усіх ранобе, які я читав (ну ще Оцуічі, але в нього радше збірки коротких історій) й та, яку я досить регулярно перечитую. Сам автор зауважує, що це історія, де персонажі майже не обговорюють дивні події, що з ними відбуваються, це реалістично й робить оповідь уривчасто-непослідовною, себто ви маєте купу різних фрагментів історії, які маєте накласти одне на одне самостійно, щоб зробити власні висновки. Це історія про Бугіпопа й про Мантикору, про підлітків та прибульців, про кохання та долю світу, все залежить виключно від оповідача та читача. Це проста книга в тому сенсі, що щойно ви складаєте все докупи й віднаходите структуру тексту та послідовність подій, розумієте, що автор не намагається ускладнити сюжет, радше навпаки. Це складна книга, бо оповідає про психологію, філософію та сприйняття: світу, оточуючих й себе самих.
“Do you think to do nothing when you see a fellow human crying?!” he suddenly shouted, loud and angry, in a clear, boyish soprano voice. “Is this what the advancement of civilization has lead to?! Urban life weeding out and killing the weak?! It’s appalling!”
Й не розслабляйтеся, купа подій з першої книги знайде пояснення в шостій, а продовження - в другій та третій. Текст - головоломка, тому я б дуже радив читати максимум томів за раз й перечитувати, бо вже знатимете відповіді й легше буде орієнтуватися, до речі спроби нагнати зайвої інтриги - головна причина, чому мені ніц не сподобалася перша екранізація, спроби все спростити та пояснити - чому не сподобалась друга (зовсім фі), а от манґа та повнометражний фільм якраз додають до сюжету й досліджують те, що вже є в романах, тож їх люблю, особливо фільм. Коротше замість сюжету от вам діалог, який одразу про все, що я описав вище, але буде зрозумілий лише тим, хто читав.
“He asked me, ‘Nagi, what do you think about being normal?’
“I didn’t know what he meant, so I shook my head.
“He said, ‘Normal means you leave everything as it is and nothing ever changes. If you don’t like that, you’ve got to do things that aren’t normal.‘“

Вердикт: я збирався писати про всю серію, бо маю англомовні омнібуси по 3 томи в кожному, але не хочу, цими книжками хочеться насолоджуватись й писати про них теж хочеться, тож вважайте цей коротенький опис вступом до всесвіту Бугіпопа, він про перший том й про всі наступні водночас, далі вже дозволю собі спойлери й в одному з наступних (якщо читали то здогадаєтесь, в якому) оглядів буде цілий пост любові до прекрасної Вогняної Відьми, а поки лишень скажу, що якщо й читати якісь ранобе, то ці.
 
Boogiepop Returns: Vs. Imaginator (2-3)

Автор: Kadono Kоhei
Жанр: н\ф, драма, містика, жахи, детектив (попередження: насильство (в т.ч. сексуальне), тортури (ну ви вже здогадалися), наркотики та секс (і рок-н-рол теж)
Кількість томів\сторінок: на момент написання цього огляду в серії 26 книжок, тут 220 та 250 сторінок
Мова: JP, EN
Дати виходу: 1998
Пов'язані твори: однойменні манґа, аніме (Boogiepop Phantom), аніме (Boogiepop wa Warawanai) й повнометражний фільм (Boogiepop wa Warawanai: Boogiepop and Others). Фільм - топовий.

Історія хлопця, що вперше в житті закохався (й позаяк це не спойлер, цей хлопець - зведений брат божественної Наґі), про молодика, який вважає себе ладним впливати на інших, як він сам вважає правильним. Про дівчину, яка жадала змін попри все й про дівчину, яка більше за все на світі боялася, що хтось її зненавидить. Й це звучить майже буденно, але насправді попередня книга була найменш фантастичною з перших 5, ще шоста досить така спокійна (в порівнянні), але та.
Це історія про декого, хто бачить людські душі як квіти, всі мають дефекти: стебло, листя, коріння чи сама квітка - чогось завжди не вистачає. А що як змінити щось? Хіба це можливо? Історія про штучну людину, що існує лише щоб виконувати накази й одного з "кураторів" цієї людини, вельми специфічного хлопа на прізвисько Spooky Electric, або ж просто Spooky E (він дуже виправдовує). Історія про пошук ідеалу та помсту, як завжди це багато-багато історій, що переплітаються між собою та закручуються.
“Being alive means you have to come into contact with other people. No matter how hard you try, you will end up hurting some of those people. There’s nothing we can do about it. That’s just life.”
Сумарно для мене кожна з цих міні-рецензій - зізнання в коханні до серії та автора, я не можу критично ставитись до книги, де герої в підлітковому віці розуміють (чи не розуміють, що має свої наслідки) речі, на які не зважає більшість людей незалежно від віку. Так, це абсолютно фантастична історія, але це не заважає персонажам мати слушні думки та мізки, для мене це і є найбільш фантастичним та прекрасним в серії, бо як не складай цей пазл, суть лишається незмінною, читач лише отримує змогу бачити нові її грані. Як то кажуть, визначення трагедії це коли жахливі речі трапляються з тими, хто на них не заслуговує, але ж (майже) ніхто не заслуговує на те, щоб з ними траплялися жахливі речі, та вони від цього не припиняють траплятися, хіба ні?
“You’ve still got plenty of time,” Asukai nodded. He didn’t dare add, But all your efforts and memories will never be appreciated by anyone else. That revelation would only be utterly futile.

Вердикт: ця серія завжди була для мене тим, що відбувається після трагедії, а ще тим, що відбувається під час та після. Бо попри не- та над- людську природу Бугіпопа (як персонажа) він людяний, почасти набагато більше, ніж всі звичайні люди навколо, й це при тому, що розуміє причинно-наслідкові зв'язки більшості жахіть, що відбуваються. Тут би впасти у відчай чи тотальну дереалізацію, але ні. В багатьох сенсах Бугіпоп та ті, хто стали чи стануть на його бік, це саме ті люди (мгм, створіння? Істоти?), яким хочеться довірити долю планети, позаяк обирають боротися в будь-якій безвиході та на майже фізичному рівні не толерують несправедливості, що й справді звучить занадто для людини, але ж, як закликав Кіріма Сейічі - треба виходити за межі норм, якщо жадаєш змін.
Якщо прям критично сприймати цю конкретну історію, то кінець вийшов вельми кволий та добряче змазаний, але по-перше історія на ньому не закінчується, по-друге ще піди розберись, де тут початок й де - закінчення, бо ж багато чого в цій серії так старанно нашароване та може трактуватися по-різному залежно від мовця\слухача\читача, що ще зарано робити висновки, варто продовжувати крутити цю головоломку далі. Та й мені подобається розглядати деталі й героїв в кожному окремому епізоді, так само як і вкладати їх потім в цілу картину, а вони ж бо пручаються!
Але хай там як, продовжую невпинно вайбувати з тексту, думок та ідей, що вплетені в сюжет. Одна з причин, чому закінчення вийшло таким специфічним - тут не те щоб є якісь конкретні злодії, на відміну від першої книги. Чи радше вони є, але питання в тому, чому та чого саме вони намагаються досягти. Зрозуміло лише "як?" - як вміють.
Adapting yourself to society is essentially being brainwashed to match societal requirements. The only difference from your situation is that the source of it is not clearly defined. There are no humans who have not been brainwashed.
Now the problem: within that context—within your brainwashed, restrained psyche—what do you value the most? Bound tightly by the world, what do you still desire?
От ця цитата для мене підсумовує враження від обох книжок, але якщо починати пояснювати, то зіпсую враження від читання й почну нав'язувати своє сприйняття подій, чого робити не маю жодного бажання.
 
Boogiepop in the Mirror: "Pandora" (4)

Автор: Kadono Kоhei
Жанр: н\ф, драма, містика, жахи, детектив (попередження: насильство, тортури (ну ви вже здогадалися), наркотики та секс (і рок-н-рол теж)
Кількість томів\сторінок: на момент написання цього огляду в серії 26 книжок, тут 170 сторінок
Мова: JP, EN
Дати виходу: 1998
Пов'язані твори: вище вже кілька разів писав, саме цю новелу навіть з вбогої свіжої екранізації викинули, хах

Had they come because they’d known they would, or had they come because they thought they should? Had they predicted it, or had they bent the future to their will? That was a paradox, and one where the truth would never come to light.
Шість підлітків, що мають дивні здібності, через які й змогли здибатись. Вже знайома читачам таємна організація й передбачення, в якому ці підлітки мають зустріти маленьку дівчинку. Як це все стосується Бугіпопа? Аж ніяк. Принаймні на позір.

Вердикт: ця історія вибивається з попередніх, бо там зовсім інші герої й хоча кілька "основних" вже знайомих персонажів тут прогулькнуть, сам факт багатьох пантеличить. Мені радше муляє відсутність фіналу, але я так само розумію, чому його тут немає, хоча це допомагає зовсім трішечки.
Це історія про маленькі радощі в житті та те, чим виправдовують власне існування. Й в цьому сенсі вона щемка й влучна, хоч і дуже-дуже коротка. Також цілком можливо, що ці герої ще повернуться, але це вже буде зовсім інша історія й вони самі будуть інакшими. В цьому й сенс, в цьому й одна з головних принад цієї серії, як на мене: персонажі, як і сюжет, не стоять на місці й постійно змінюються.
None of us ever really cared about the future. Making predictions, using our abilities to the fullest… all that crap was just an excuse.
The truth was that we all just really liked each other. We all valued the others more than we did ourselves, and that’s why the six of us were always together.
 
Статус
В этой теме нельзя размещать новые ответы.
Назад
Сверху