Crystar
Розробник/видавець: Gemdrops
Жанр: RPG, містика, драма
(попереждення: самогубство, жорстокість, насильство (в т.ч. стосовно тварин та дітей) й купа інших потенційно тригерних штук)
Мова: JP, EN
Дати виходу: 2018
Сюжет: Хатада Рей має врятувати душу своєї сестри Мірай до того, як та переродиться іншою людиною, для цього Рей готова на все, навіть на контракт з демо... менеджерами потойбіччя, які за воскресіння Мірай хочуть, щоб Рей нищила травмовані людські душі, які перетворилися на чудовиськ й... плакала. В моменти тотального розпачу людські сльозі здатні створювати дивний ресурс - Ідею, й Рей має зібрати сім.
Так, це гра про сльози, біль та страждання, в усіх формах та сенсах.
First you scream and then you shout, then you cry till you're all cried out...
Sonny Rhodes — All Cried Out
Вердикт: важливо одразу зауважити, що повне проходження сюжету гри (не платина) це приблизно 40-50 годин, себто вам доведеться починати наново тричі, проходити треба не всі рівні, але багацько, себто та, всі оці скиглення про грінд у відгуках я не те щоб розумію та підтримую, але брехать не буду, він тут є. При тому мапи та вороги не те що ідентичні, вони ті самі, раз у раз. Сюжет - ні, але та, якщо японські РПГ для вас незвичні - упс, я потім ще про це багацько напишу окремим абзацем, а тут просто попереджаю, що про біль та страждання в усіх формах це дуже серйозно.
Вас реально будуть катувати у всі можливі способи, подекуди аж занадто (спойлер:
вбивати собаку тричі це перетинати всі межі, бідна тварина!), влучно й ні, деякі твісти були для мене несподіваними, на деякі я чекав ледь не від самого початку, але загалом сюжет в грі не прям бомбічний, але файний плюс звісно ж сам концепт потішив, заради нього варто грати, бо ж ігролад тут дуже простий.
Й позаяк це ніц не секрет, героїнь в грі чотири й грати майже завжди можна за будь-яку, вони механічно досить різні, але атаки та здібності теж не зазнають жодних серйозних змін, хіба зброя (та бантик в Нанана, несподівано це її зброя) візуально різна. Мені було найзручніше грати за Кокоро та Рей, а там вже кому як, Нанана прям непристойно імбова, наприклад, хоча майже типова РДД зі скляним білдом, мені Кокоро ближче, бо я якраз фанат особистого знайомства зброї перса з обличчям монстра, а в Кокоро це ще й кулаки. Кокоро взагалі - золото, вже як персонаж. Обожнюю її, тримала всю цю зграю підлітків купи всю гру, неймовірна жінка!
Візуал тут... різний, себто спрайти в 2Д та 3Д відрізняються деталями та навіть кольорами, також є окремі малюнки в зовсім іншій стилістиці, мені з цього всього довелося звикати до досить бюджетного 3Д, з цим добряче допомогли додаткові костюми героїнь (маю окремий огляд на всі, які купляв + безкоштовні), але сумарно та, вступний ролик зате просто топовий, передивлявся його достобіса разів, такий аж ух!
Музика приємна, теж не шедевр, але ж. От оригінальне японське озвучення це шедевр, реально, дуже старалися всі сейю, реплік, вигуків та фраз в грі дуже-дуже багато й хоча регулярні вигуки героїнь на кожну атаку були по факту першим, що мені набридло, бо ж в грі треба дуже багато битися, їх можна притишити, але слухати гру невимовно приємно, в цьому сенсі справді зауважили кожну деталь.
Й позаяк я вже почав, сваритимуся. Переклад. Грав очевидячки з японською озвучкою та англійським текстом й переклад не те щоб жахливий, але на цю кількість тексту одруків та помилок забагато, подекуди стрів кілька таких кричущих випадків типової американської локалізації, що хтілося в обличчя плюнуть перекладачам. Звісно ж прибрали всі хоноріфіки, що додало складнощів перекладу, але замість "для комедійного дуету потрібно двоє" (трішки спростив, щоб контекст не додавати весь) написати "в кожній комедії має бути цисгендерний чоловік"... про КОКОРО, яка на секундочку підкатує до героїні швидше, ніж ви можете сказати "ШО?!!"
волає. Такого було небагацько, але було. Ну й остаточно псує враження те, що в самому кінці кожного проходження є кілька речень, що зв'язують початок та кінець проходження, але на екрані це текст вигаданою мовою, озвучення японською, розумійте як хочете. Я навіть думав перекласти кожне таке речення просто щоб було, але після повного проходження їх назбиралося на абзац, ну людоньки, ну це ганьба. До речі хоча мову тексту в грі можна переобрати майже будь-коли, мову озвучення - лише на початку першого (!) проходження. Мені принципово грати з оригінальним озвученням плюс хто вам ще оце розписуватиме потім про переклад, але ж. Коротше постійно ловив себе на тому, що не читав текст ніц, лише слухав, бо нашо ж якось передавати речі штибу того, що Фелес каже про себе "боку"? Нашо ці нюанси взагалі, переклали як бог на душу положить й по всьому. Тьху.
Але та, цей каталог трагедій, що перегукуються та переплітаються, вартує того, щоб його роздивитися й розплутати. Попри діри в сюжеті там та сям, попри те, що бідна Рей плакатиме стільки, що я аж думав зацитувати Julie London — Cry Me a River, але вона ніц з сюжетом не вайбує. Тож якщо вас не лякає типовий для JRPG грінд й подобається ідея - рекомендую, ціна в гри навіть без знижки норм. Особисто я тепер уважніше придивлюся до інших проєктів студії, вже додав купу до бажаного, буду поволі скуповувати й клоцати.
А тепер - несподіванка. Я обіцяв написати про грінд окремо й я пишу, але з трішки (навіть для мене) несподіваного ракурсу. Бо не одразу, але десь на перших 5-10 годинах я зловив від гри вайб першої Дісгаї й він не полишав мене до кінця. Якщо шо, тут грінду набагато, набагато менше - пишу це як той, хто дограв й переміг Баала, далі порівняння можуть бути незрозумілими для тих, хто не грав, але ніц не можу нічим зарадити, спойлерити не буду жодну з ігор, принаймні без відповідного форматування тексту.
Мапи, однотипні монстри, купа перепроходжень тих самих рівнів (хоча в CRYSTAR все ж простіше, бо гра не вивалюватиме на вас всі ті самі діалоги наново, як Діс, тут ще й пропуск тексту є!), грінд, навіть частково (до речі я не дарма жодного разу не написав ансабне "Чистилище", бо це не зовсім воно, радше ніхто не називає той світ саме чистилищем, японською це "тенгоку", але не в сенсі небес\раю, а саме в сенсі світу мертвих, тому я й вжив слово "потойбіччя") місце дії, хіба тут майже немає жартів, а так... от я зараз не пригадаю, де конкретно це було, але мені здається в грі та ймовірно в аніме, коротше щоб зробити один великий спойлер замість купи маленьких, в історії Діса був епізод про прінні а конкретно про
матір Лахарла, от ця гра це максимально цей епізод. Ви навіть не уявляєте, наскільки максимально, кек.
Але та, грінду в грі багацько й якщо це ще не було зрозуміло з мого нахвалювання Дісгаї - я ніц не гребую гріндити, це одна з причин, чому я люблю саме японські РПГ. Додав би, що на платину доведеться заморочитись прям сильно, гра досить проста й купа прокачки та найкращий шмот вам знадобиться радше на босах, але всі вороги тут дуже товсті, себто ви будете їх бити й бити й бити... й бити... й бити... хіба на найперших мапах десь з однієї тички виходитиме, а так - ні, тому я просто одразу суміщав отримання всіх досягнень з проходженням й перепроходив кожен рівень мінімум тричі, деякі разів по 10-20, але все одно стояв та махав тим мечем, щоб вбити одного монстра. Але за бажанням зібрати спогади мертвих я б радив, там теж є несподіванки та цікавинки, от максимальний рівень отримувати то вже таке, а спогади - та, файно є, ні про що не шкодую.
), підтримують одна одну й просто намагаються (ви)жити, ще й врятувати світ, попри те, що більшість людей навколо чомусь ніц не поспішають їм допомагати. Пригоди цих дівчат тримали мій дах цілий тиждень, серйозно. Ну й вже очікувано (для мене) в грі винагороджується цікавість та прискіпливе нишпорення в усіх закутках, навіть читати репліки випадкових НІПів має сенс, обожнюю такі речі! Звісно ж, можна пробігти все прожогом й не озиратися, але який сенс, якщо це гра не в останню чергу саме про персонажів та їх взаємодію? 