Сюжет: 11 березня 2011го року в регіоні Тохоку в Японії стався найсильніший землетрус за всю історію спостережень (в Японії й четвертий в світі). Після чого узбережжя накрило цунамі. АЕС Фукушіма втратила абсолютно все живлення, унеможливлюючи спостереження за станом реакторів.
Вердикт: можете робити ставки на те, скільки разів тут прозвучало "Чорнобиль". Спойлер: жодного, бо в 2021му році (час зйомок) японці вважали, що Чорнобиль вимовляється через "є". Також мабуть додам, що в музеї Чорнобиля свого часу була експозиція, присвячена Фукушіма й я її відвідував, наскільки мені відомо зараз її вже немає.
Знаєте, на мою думку японцям дуже вдаються фільми про катастрофи, тут це добре видно, можливо, бо в них достатньо досвіду справжніх катастроф й вони розуміють, що весь оцей ваш екшон працює лише в кіно, цей серіал, як і багацько інших медіа (документальних та вигаданих) справляє враження тому, що він показує людей, а не трагедію, чи радше трагедію з точки зору людей. Й тут багато, багато індивідуальних трагедій показано на тлі однієї величезної. А також вчергове можна розчаруватись в людстві, яке як вид ніц не вчиться на власних помилках, але то вже зовсім інший біль.
Якщо маєте моральні сили дивитись дуже якісну документальну драму - рекомендую, цей серіал зміг розчулити навіть мене.
Ніхто не знає, що відбувається, в головній кімнаті управління лише купка людей, які знаходяться в суцільній темряві, оточені приладами, які нічого не регулюють і не вимірюють.. . .
- Перепрошую. Але є повідомлення про інцидент за статтею 15.
- Стаття 15? Що це?
- Жодної небезпеки немає.
- Оголошено надзвичайний стан, але немає евакуації?
- Надзвичайний стан - лише пересторога. Ніхто не знає, що відбувається.
Вердикт: можете робити ставки на те, скільки разів тут прозвучало "Чорнобиль". Спойлер: жодного, бо в 2021му році (час зйомок) японці вважали, що Чорнобиль вимовляється через "є". Також мабуть додам, що в музеї Чорнобиля свого часу була експозиція, присвячена Фукушіма й я її відвідував, наскільки мені відомо зараз її вже немає.
Знаєте, на мою думку японцям дуже вдаються фільми про катастрофи, тут це добре видно, можливо, бо в них достатньо досвіду справжніх катастроф й вони розуміють, що весь оцей ваш екшон працює лише в кіно, цей серіал, як і багацько інших медіа (документальних та вигаданих) справляє враження тому, що він показує людей, а не трагедію, чи радше трагедію з точки зору людей. Й тут багато, багато індивідуальних трагедій показано на тлі однієї величезної. А також вчергове можна розчаруватись в людстві, яке як вид ніц не вчиться на власних помилках, але то вже зовсім інший біль.
Якщо маєте моральні сили дивитись дуже якісну документальну драму - рекомендую, цей серіал зміг розчулити навіть мене.
I am telling you, listen, my son he takes risks, he's not missing.
He's helping or hurt. He'll get out of this. Yes, I'll keep trying.
Yes, here's the number, and Yes at Collegian and Gander, I'll be right here.
I should be there when It's over and done.
When he comes through the door and says, I'm home mom.
I should be there for my son but instead, I am here. I am here.
Come From Away - I Am Here (якщо вам замало серіалу - подивіться цей мюзикл)