- Альтернативное название
- Mushi-Shi
Сюжет: це купа окремих епізодів, пов'язані лише головним та кількома побічними героями, але у всіх та сама тема - муші, невидимі для більшості істоти, що існують всюди, вони варіюються за здібностями, розміром та, звісно, виглядом, але можуть бути шкідливими для людей. Власне наш головний герой, Гінко, живе з того, що допомагає тим, чиї проблеми спричинені муші, а також за можливості - самим муші, бо на відміну від більшості мушіші Гінко намагається знайти компроміс між двома світами, щоб вони співіснували між собою, а не знищували один одне.
Вердикт: згрупував все купи, бо попри деякі відмінності це все ж одна історія.
Отже перший сезон крутезний, давно хтів подивитися й зрештою згадав про нього під час мігрені й аж полегшало, воно як старе чорно-біле кіно: повільне, вдумливе, в приглушених кольорах. Враження, наче блукаєш в імлі й слухаєш тихий шепіт нізвідки, що шепотить тобі історії з інших вимірів.
Другий сезон вийшов через 10 років після першого й це помітно, попри старання аніматорів. Мальовка там найпростіша, сюжети наче ті самі, але все виглядає мляво. Не повільно та вдумливо, а саме мляво. Meh. Хоча сюжетно так само добре.
Третій сезон трохи краще мальовкою, але тут вже сюжети пішли в драму, остаточно гублячи ритм попередніх сезонів в спробах розчулити глядачів. В мене імунітет, вибачте. Сюжетно найменше сподобався, бо люблю робити висновки самостійно, а не коли мене постійно тицяють носом в якусь там мораль.
Загалом серіал направду дуже файний, не скажу, що прям мій улюблений, але за цікаве виконання, приємні сюжети й один з моїх найулюбленіших форматів (збірки коротких містичних\детективних історій) - рекомендую. Перший сезон ще точно передивлюся якимось туманним осіннім вечором або ж дощовим весняним, бо пасує ідеально.
Вердикт: згрупував все купи, бо попри деякі відмінності це все ж одна історія.
Отже перший сезон крутезний, давно хтів подивитися й зрештою згадав про нього під час мігрені й аж полегшало, воно як старе чорно-біле кіно: повільне, вдумливе, в приглушених кольорах. Враження, наче блукаєш в імлі й слухаєш тихий шепіт нізвідки, що шепотить тобі історії з інших вимірів.
Другий сезон вийшов через 10 років після першого й це помітно, попри старання аніматорів. Мальовка там найпростіша, сюжети наче ті самі, але все виглядає мляво. Не повільно та вдумливо, а саме мляво. Meh. Хоча сюжетно так само добре.
Третій сезон трохи краще мальовкою, але тут вже сюжети пішли в драму, остаточно гублячи ритм попередніх сезонів в спробах розчулити глядачів. В мене імунітет, вибачте. Сюжетно найменше сподобався, бо люблю робити висновки самостійно, а не коли мене постійно тицяють носом в якусь там мораль.
Загалом серіал направду дуже файний, не скажу, що прям мій улюблений, але за цікаве виконання, приємні сюжети й один з моїх найулюбленіших форматів (збірки коротких містичних\детективних історій) - рекомендую. Перший сезон ще точно передивлюся якимось туманним осіннім вечором або ж дощовим весняним, бо пасує ідеально.