Назва: Anders als die Andern
Жанр: драма
Режисер: Ріхард Освальд
Дати виходу: 1919
Що ж... один з перших (багато де пишуть перший, але я не хочу бути категоричним) фільмів про гомосексуальність й історія створення цього фільму, а також історія самого фільму вже після створення то окрема драма, навіть не одна. Взагалі я дивився його дуже довго, мені треба було ходити дихать, бо в 1919 році люди переймалися сексуальною освітою та правами, консультувалися з психологами та сексологами й зняли серію фільмів, що сумістила в собі сюжет та факти, де дослідження та наука вплетені в реальність й перетворені на щось ціле, змістовне й справжнє. Коротше майже та сама ситуація, що й з фільмом вище, кіно взагалі не втратило актуальності за більше сотні років, хіба трішечки термінологія застаріла (що за стільки часу не дивно ніц).
Направду це репрезентація, на яку я чекав все життя, трішки перебільшую, але суті це не змінює. Фільм-трагедія, що починається вервечкою самогубств на тлі закону, що карає гомосексуальність в'язницею. Фільм-лекція, де пояснюють, розповідають та доводять, що гомосексуальність це не хвороба, примха чи клеймо. Фільм-виклик, який жадає перемогти невігластво інформованістю, забобони - людяністю, жорстокість - коханням. Фільм-протест та фільм-реквієм.
Пан Ріхард Освальд, ми все просрали, вибачте, навіть сам фільм просрали, святий пудинг...
Я чесно не знаю, за яку з купи думок в голові хапатися, чи то за те, з яким свистом фільм заборонили, порізали та намагались знищити (зберіглася лише добряче "відцензурена" версія); чи за те, що я вкотре словами не можу описати, як невимовно прекрасно грає Конрад Фейдт, наскільки він живе своїми героями, що почасти його неможливо впізнати в різних ролях, тут я аж пригадував екранізацію Повернення до Брайдсхеду Івліна Во з Джеремі Айронсом (теж мій улюблений актор, слава всьому ще живий та бадьорий), де він зіграв кохання самим лише поглядом, оце от - акторська майстерність, людоньки, Фейдт звісно ж трішки переграє, але це німе кіно, там це норма; чи мабуть варто вхопитись за думку, що саме заради таких фільмів, акторів, режисерів й всіх дотичних я копирсаюся в медіа. Не лише заради репрезентації (хоча великою мірою так) - заради чистого таланту та жаги зробити щось особливе, попри все, й щоразу, коли в якомусь медіа стикається кілька таких талановитих людей, народжується справжнє мистецтво, бо для мене воно не лише про "йой, ну тут режисура\музика\костюми\актори файні", це все ж надто зверхньо, ні, як на мене, мистецтво це в першу чергу про втілення ідеї, спробі розповісти щось важливе, от коли це виходить ще й гарно, це мистецтво. І це саме такий фільм. Поза сумнівом важливий, попри всю цензуру прекрасний, абсолютно повністю не такий, як решта.
