- Альтернативное название
- The Chronicles of Young Hanada
Сюжет: Ханада Ічіро - дев'ятирічний шибайголова, який постійно (й з задоволенням) втрапляє в якусь халепу, лається на власних батьків й загалом всі оточуючі його радше ледь терплять (чи ж то потерпають від нього), ніж люблять. Але так вже трапляється, що наш герой просто на початку першої серії потрапляє під машину (сам винен), не переймайтеся, з ним зрештою все добре, на відміну від водія, але от халепа: тепер Ічіро бачить привидів й з такої нагоди привиди змушують його їм допомагати.
Вердикт: коли я почув опенінг, взагалі перестав розуміти, на що чекати (теж послухайте, послухайте, кому кажу, його Backstreet Boys співають, ендінг теж). Й зізнаюся, що перша серія була занадто, але я подивився другу, третю й... всьо, не міг зупинитись. Попри трохи специфічний гумор, який я б радше відніс до реалізму, якщо чесно, гіперреалізму, пізніше поясню, та містику, серіал вийшов напрочуд теплим, дуже справжнім, така собі історія, що часто відчувається, наче літні канікули в селі, але при цьому про дорослішання, про досвід, про те, як маленький хлопчик, якого цікавлять лише забавки та їдло, набирається досвіду, розумнішає й дорослішає, хоча й лишається маленьким шибайголовою. Мене пригоди Ічіро змусили усміхнутися й зажуритися, подекуди навіть погиготіти (й всі три пункти це для медіа неабияке досягнення!), подекуди аж відчував, як мізки стають на місце й перестає паяти (це був збіса важкий день). Стосовно гіперреалізму це радше до тих, хто жив в селі довше кількох діб, іншим не зрозуміть, а також про те, що тут не "прикрашають" реальність. Якщо ГГ припекло посеред ночі подзюрити просто між дверей на вулицю, чи гасати по будинку голяка, вам це покажуть. Тіштеся, що вам не показали в подробицях ГГ, який впав у нужник чи як він виглядав після того. Отаке життя буремне, але ж чом би й не показати його в усьому розмаїтті, щоб потім не задаватись питанням, чи ходить ГГ в туалет взагалі хоч колись? Гм. Коротше, аніме чудове, а хто сюди дочитав - молодець :3
Також зазначу, що про "От халепа" я навмисне, бо саме так переклали українською тайванський Oh No! Here Comes Trouble, який дуже схожий на це аніме й буде тепер тут взаємним посиланням, рекомендую.
Вердикт: коли я почув опенінг, взагалі перестав розуміти, на що чекати (теж послухайте, послухайте, кому кажу, його Backstreet Boys співають, ендінг теж). Й зізнаюся, що перша серія була занадто, але я подивився другу, третю й... всьо, не міг зупинитись. Попри трохи специфічний гумор, який я б радше відніс до реалізму, якщо чесно, гіперреалізму, пізніше поясню, та містику, серіал вийшов напрочуд теплим, дуже справжнім, така собі історія, що часто відчувається, наче літні канікули в селі, але при цьому про дорослішання, про досвід, про те, як маленький хлопчик, якого цікавлять лише забавки та їдло, набирається досвіду, розумнішає й дорослішає, хоча й лишається маленьким шибайголовою. Мене пригоди Ічіро змусили усміхнутися й зажуритися, подекуди навіть погиготіти (й всі три пункти це для медіа неабияке досягнення!), подекуди аж відчував, як мізки стають на місце й перестає паяти (це був збіса важкий день). Стосовно гіперреалізму це радше до тих, хто жив в селі довше кількох діб, іншим не зрозуміть, а також про те, що тут не "прикрашають" реальність. Якщо ГГ припекло посеред ночі подзюрити просто між дверей на вулицю, чи гасати по будинку голяка, вам це покажуть. Тіштеся, що вам не показали в подробицях ГГ, який впав у нужник чи як він виглядав після того. Отаке життя буремне, але ж чом би й не показати його в усьому розмаїтті, щоб потім не задаватись питанням, чи ходить ГГ в туалет взагалі хоч колись? Гм. Коротше, аніме чудове, а хто сюди дочитав - молодець :3
Також зазначу, що про "От халепа" я навмисне, бо саме так переклали українською тайванський Oh No! Here Comes Trouble, який дуже схожий на це аніме й буде тепер тут взаємним посиланням, рекомендую.