Сюжет: ніхто вам ніц не пояснить, тож не буду робити роботу аніматорів за них. Уявіть такий собі альтернативно-очікуваний досить дистопічний світ майбутнього, радше паро-, ніж кіберпанк, коротше. Звичайний підліток Хаджікі торкається якоїсь дивної штуки й несподівано для себе й оточуючих отримує великого робота, купу проблем й ображає місцеву мафію, поліцію й взагалі.
Але все ж це історія, наближена до реальності, тому не очікуйте, що підлітки з великими роботами будуть боротися зі злочинністю заради суспільного блага, очікуйте, що підлітки залишаться підлітками. Або ж простіше (для мене, хах): уявіть сеттінг Baccano!, групу звичайних підлітків (я це наголошуватиму ще, але як добра ілюстрація про те, що тре робить з великими роботами, є Neo Ranga), штуки з Narutaru (умовно, але важко без спойлерів пояснити) та абсолютно звичайнісіньку буденність.
Вердикт: перші 13 серій я сидів й взагалі не розумів, що дивлюся та нашо. Воно... дивне, повільне, не має очікуваного екшену та драми й просто робить своє, поступово знайомлячи вас з героями та світом. Далі все потроху стає на свої місця й останні 6 серій нарешті настає евріка. Це ніц не аніме для всіх, воно дійсно переважно про звичайні підліткові проблеми (не як в тому ж Нарутару чи Бокурано, ні), показане дуже просто, але з величезною увагою до деталей, емоцій та психології. Зрештою після згадування купи різних інших медіа згадаю ще одне, на якому й зупинюся: Kino no Tabi. Передивлятись не буду точно й це ніц не шедевр, але як медіа воно невимовно важливе та гарне, надто унікальне, щоб не віддати належне.
Але все ж це історія, наближена до реальності, тому не очікуйте, що підлітки з великими роботами будуть боротися зі злочинністю заради суспільного блага, очікуйте, що підлітки залишаться підлітками. Або ж простіше (для мене, хах): уявіть сеттінг Baccano!, групу звичайних підлітків (я це наголошуватиму ще, але як добра ілюстрація про те, що тре робить з великими роботами, є Neo Ranga), штуки з Narutaru (умовно, але важко без спойлерів пояснити) та абсолютно звичайнісіньку буденність.
Вердикт: перші 13 серій я сидів й взагалі не розумів, що дивлюся та нашо. Воно... дивне, повільне, не має очікуваного екшену та драми й просто робить своє, поступово знайомлячи вас з героями та світом. Далі все потроху стає на свої місця й останні 6 серій нарешті настає евріка. Це ніц не аніме для всіх, воно дійсно переважно про звичайні підліткові проблеми (не як в тому ж Нарутару чи Бокурано, ні), показане дуже просто, але з величезною увагою до деталей, емоцій та психології. Зрештою після згадування купи різних інших медіа згадаю ще одне, на якому й зупинюся: Kino no Tabi. Передивлятись не буду точно й це ніц не шедевр, але як медіа воно невимовно важливе та гарне, надто унікальне, щоб не віддати належне.