Мої Хоку та вірші

[Kvitka]

Епікриз болю


Дні і Ночі протікають
У самотньому холоді
Я – віддзеркалення у калюжі.

Мене легко образити;
І ще легше – зробити боляче

Я Самота, - забута у спогадах
Я Німота, - хоча безліч думок
Що сплелись у душі, забагато

Мене й легко образити;
Ще легше – зробити боляче

У повутинні-самотинні…
Я помираю морально, і болісно
Мені нестерпно від вашого холоду

Так, мене легко образити;
І так легко зробити боляче…
…
P.S. Ви ж бо, - дієва мораль:
Водночас, ви ті, хто і робить боляче.

19.05.13.

 

[Kvitka]

Т. чи Т.?


.
Толерантність – яке чудове слово
Та, злобні люди, отруїли сенс…
«Толерастом» - обзивають.
..
А що, для Тебе, слово це?
Чи Те чи Те? Байдуже?
…
Замало часу, для байдужості!
~~
Бо, що є Життя?
Як не поступове гниття?


18.05.13.

 

[Kvitka]

«Актуальне і м'яке»

Котик вмить втікає...
Небо, собі засинає.
Очі лихо помирають.
Тіло тихо моє гнеє.

А навішо тоє нити?
Бо гиєни будуть ситі
nekpha жрати хочуть
...із моєї порожнечі?

10. 05. 13.

 

[Kvitka]

Болото


болото - в нім хтось
Пішов вже з головою.

Очі не горять більше
Натомість - палає душа

Хто я, до біса такий?!
наважився ходити

На гладіні огидній
Топі. Топи, топи, топи!
...
Зате, - я сміливіше ніж Ти
.втомлений споглядати...

 

[Kvitka]

Ра;life


У моїх барвистих сновидіннях
Немає місця сірому буттю.
В моєму сірому, приреченому

Бутті...

Ні. Лише ілюзія, моїх
Барвистих снів на яву ...
Я - що живе у власній

Утробі ...

Мрій, вчинків і снів
Коли і як, потрапив метелик?
У утробу, спорожнілих ...

Снів?

Я яв люблю і гнівно ненавижу
Зализуючи жалюгідні шрами, через
Яв - лише озноб і гарячка.

Життя ...

Для ніжної душі людини
найогидніший туберкульоз
І отрута, проникає, коли утроба

Народжує ...

Суміш крові і сліз, що зачав
Породив сам, і вигодував, виховав
У собі, суміш самотності сліз.

Кров.

 

[Kvitka]

Фактор Болі



Я не здатен, не спроможний ні для чого!
Біль, в моїй пустій душі, - він мене руйнує
Я повинен зізнатись: Страждаю в душі!!!
Розриває мене, і посмішка, - не допомагає

Боляче і від того, що я Квітка-пустоцвіт
Що не дає ніякого плоду, - усі бачать але
Я Квітка-пустоцвіт, і ненавиджу своє життя
Воно пусте й аматеріальне,  немов сморід

І я не можу обіцяти нікому, що зможу стерпіти
Ці муки, ці жахливі болі, і вбити свої думки
Хоча і знаю прекрасно, що плід думок – дії…
Я не у цьому – не можу давати обіцянок.

У голові – занадто багато думок, цілі хмари
Але я буду старатися, бо голова болить…
І хочеться втекти кудись за обрій Світу гладі
Де ніколи не зустріну я людей. Хочу, щоб усі вони!

Пропали – назавжди! Потонули кожен у своєму
Світі та душі, щоб не було марної тієї миті болю
Що робимо один одному, усі ці довгі дні…
Повтікати б у ліси та поле, щоб не бачити болі.

Твариною бути краще, бо не знаєш що існуєш
Це головна помилка Бога, - ми, на жаль, - помилкові
Мені залишається лише посміхатись, у сподіванні
Що все буде добре. Але вже досить про мене…

 

[Kvitka]

Чому, Життя - складається з Сміття?


Чому, Життя, -  складається з
Сміття?

Чому, хрустальний шлак іржі
Дере судини крові наші?
А Серце, - зпорожніле для...
Любові?

Чому, Самотність захопила мить
Чому, так складно мені жити?
Як віднайти ланочку-зв'язок?
Болить...

Мій мозок, від усього цього.
Бо у закуточках Всесвіту -
Самортність Самоти Самотності
...Нема...

Бо Всесвіт цей увесь, - синонім є
Самотності душі й паразитичності -
Бажання це людей

Єдиного суспільного, зла шлаку
Ми гнітим Всесвіт, своїм існуванням
Не життям, бо ж життя то щастя
А біль?

А він все досі там, в моєму серці
Прозріння сліпоти і особистий
Прозріння у нікчемності прозрінь.
Я тут.

У цьому пеклі наодинці, сам.
І де, у Всесвіті загублений куточок?
- Десь, певно, там...
Болить.

Чому, Життя, -  складається з
Сміття?


06.04.13.

 

[Kvitka]

Unrequited

。Сама народжена із психо-травм,
вона дає мені дитину за дитям。
Єдиний спокій, - темрява та хаос;
Розхристаний Метелик Сну, дарує。

 

[Kvitka]

Самотньо


За гратами віконними – похмуре небо
Та білий сніг сідає тихо, прохолодно
І я, сиджу самотньо в себе вдома

Дивлюсь в вікно, й чекаю на тепло
Я можу трошки  сльози попускати
Бо ж так мені самотньо, біло так…

Не вистача тепла.

І я, - один; немов пезповоротньо
осмислюю події власного життя;
Ті дні, що вже давно пройманули

Минуле, що не зтереш з холста життя
Така ж ото картина, немов бо то…
за чорними гратами, маленька барва - Я.

 

[Kvitka]

Ми - Діти - Цілого покоління


Ми діти, - заводських людей,
зпустошених минулим нашим.
Та це не знак, що ми ж так знову, там
колись, - пустошим душі всі, а кращім.

Ми вмієм мріяти і вірити у мрії,
І Мрії, мріють тоді з нами, тими
Хто народивсь в час інший, жаданий
Нідії, та час, що не простить нас.

Але так складно підносити ідеали,
Коли батьки самі навчають нас нічому
Не мають Мрії, та не мають і бажання
Свободу давно бажану - гвалтують...

...за бажанням.

А ми, тепер згвалтовані й безправні
Сховались у душі, травмовані - каліки
І вам тепер - відповідати, знайте!..
Що не прийняли нас такими, як повинні

 

[Kvitka]

Треш-сміття



Я непотріб, - треш - сміття...
Яке нікому непотрібне...
А все тому, що душу верну
Навиворіт. В пустожиття...

А душа моя - нікому не потрібна
Такий став Світ!
А душа, - непотребом!..
Тваринність - це життя...

Вторинна людська непотрібність
Жахливо дихати таким...
Повітрям, смутком, поцілунком
Егоїстів... Треш-сміття - душа...

 

[Kvitka]

-Мої хоку (Японська форма віршування)-


Жук повзе по долоні.

Не знає ні горя ні болю,

Впав жук із долоні.

***


Літня трава хитається мирно,

І запах її всюди.

Скосили - засохла вона.

***


Жовта книга в руках,

Як осінній лист на долоні.

Забуттю підданий кожен з них.

 

[Kvitka]

-Юакура-

Юакура*, - білі твої пелюстки…
Твої квіти ніжно-білі, мов кістки
Твої квіти блідно-білі, мов моє
Лице. Твої квіти  знов зацвіли…
Вітре! Тільки ти мовчи, прошу!
Не здувай прекрасні квіти, тихо
Ти засни. Не руйную мою красу
Не тріпай за душу мою. Стихни!
Просто квіти  мої обмини дущі,
Зникни Вітре, прошу, сльози…
Тають на моїх очах. Тихше серце
Так не бийся, біль лише в очах…
Тихше Вітре, а якщо подмеш…
Трошки ти подми. Не тріпай, а -
Тільки обніми. Не суши обличчя
Сльози обітри, не тріпай волосся
Квіти юакури в подих ти візьми…
І облий мене, зненацька. Ними,
Тільки трошки, і в волосся заплети.



* Юакура, - українська вишня, в протиставлення японському слову "Сакура".